Він ходив полями і гаями,
Він любив, він жив, горів, творив,
Кононівськими пройшов ланами
І зустрів він “мужика” між нив.
“Говори!” — це слово “мужикові”.
“Говори!” — художнику наказ.
І страждання людське в людськім слові
Запалало тонко, як алмаз.
Він “самотній” — завжди друг людині,
Він — холодний, він — гарячий тут…
У такій прекрасній самотині
Не боятись муки і отрут!
Олексій Максимович зустріне,—
Капрі — сонце — золото — блакить…
Україно! Як такого сина
Не любити —
не благословить?
1939
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Джерело: