Димом котиться весна,
Вітер гонить, віти клонить,
Краплі сонця в воду ронить
І рокоче, як струна.
Пахне хлібом і землею
Вогкий вітер-срібнокрил,
Річка,небо, суходіл
Стали синню однією.
Ти дорогу перейшла,
Повні відра похитнула…
Не одна весна минула,
Не остання ж і прийшла.
Березень, 1938 р., Ірпінь
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал