Нумо в ліс чи в поле з суєти мізерної,
До дубів дніпровських, тиші крайозерної,
Де первісне небо і луги первісні,
А з куща калини — солов’їна пісня.
Там для серця знайдем втіху і розраду…
А знайшли — зажуру і гірку досаду.
Під кущем калини — голопупі “містери”,
Солов’ї поглухли, бо ревуть транзистори.
Хто вони, і звідки, і якого роду —
Ці “вінці природи”, що ганьблять природу?
Все втекло до біса — звірина і птиця.
О, ви ще не знаєте, як природа мститься!
1971
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал