Просить матуся Миколу:
— Синку, внеси мені дров!..—
Ледар скрививсь і про школу
Мамі нагадує знов:
— В мене уроків багато,
Сила задач і письма…—
З п’ятого поверху мати
Йде до сарая сама.
Дров узяла вона в’язку,
Йде, спочива що ні крок:
Робить синочкові ласку,
Хай тільки вчиться синок.
Вийшла, звалила додолу
В’язку важкеньку сама.
Зве на хвилинку Миколу —
Дома Миколи… нема.
Раз погукала і вдруге.
Де він? І стала на мить.
“Певно подався до друга,
Вдвох щоб задачі робить”.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Зовсім не так! Бо Микола
Вже верховодив у грі:
Бив з хлопчаками футбола
В третім сусіднім дворі.
Вже як стемніло — з’явився:
— Їсти давайте мені!
Сильно я,— каже,— стомився,
Дуже задачі трудні.
…Ранок. Іде він у школу
Й жде випадкових “удач”.
Вчитель питає Миколу:
— Чом не зробив ти задач?
Чом не зробив, я питаю…—
Встав брехунець, пробасив: —
Я не зробив, бо з сараю
Дрова для мами носив.
Діти, чекає Миколу
Дуже поганий кінець.
Тож не робіть ви ніколи
Так, як оцей брехунець.
Джерело: