Матушек Олена. А із захеканого дня…

41

А із захеканого дня
Я нині випряжу коня…
Гайда, мій коню, на роздолля,
Хай розвіває гриву воля,
Хай розвіває, розвіва,
Снаги у серце долива!
А на запрудженій дорозі
Покинемо важкого воза,
Такі нестерпні ці вози!..
І долю хилять терези
Усе в той бік, де “треба”, “треба”,
Де ні зірок, ні дум, ні неба,
Де шлях вузький,
Де так завізно,
Де ні проїхать, ні пройти
1 де назад вертати пізно
І треба – йти…

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!