Обабіч шляху із варяг у греки
Ще й досі живуть ні варяги, ні греки,
А так собі, еманація, гра —
Дрижить протоплазмою без ядра.
І скільки не пружили і не палили,
Тільки ойойкало тлусте тіло,
Тільки переповзало завжди
Тудою — сюди, а сюдою — туди.
Лайка? Ніж? Нове Запорожжя?
Хоч убий, не збагну, що поможе.
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Думаєш, думаєш. Рветься терпець…
Може, краватка і ковнірець?
А може, й справжній кінець?
Джерело: