Куліш Пантелеймон. Заспів

133

Удосвіта встав я… темно ще надворі…
Де-не-де по хатах ясне світло сяє,
Сяє ясне світло, як на небі зорі…
Дивуюсь, радію, у серця питаю:
“Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?”

“Ой скоро світ буде,
Прокинуться люде,
У всяке віконце
Засіяє сонце…”

Ой ударю ж зразу
У струни живії:
Прокиньтесь, вставайте,
Старії й малії!

Віщуванням новим
Серце моє б’ється, —
Через край із серця
Рідне слово ллється…

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!