ДРАМАТИЧНИЙ ЕТЮД
Місіонерська школа в Китаї. Учитель, він же і пастор, проказує китайчатам.
Пастор. І коли народився Христос, була ніч… Гм… зоряна ніч…
Китайчата, ставши рядком перед учителем, голосно вигукують.
Школярі. Була, була ніч… ніч… зоряна, зоряна… (А самі, за звичкою китайських школярів, махають руками й підскакують то на лівій, то на правій нозі, аж кіски маятниками).
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Пастор. Пастухи ночували в полі біля череди…
Школярі. Біля, біля., череди… у полі, у полі…
Входить хлопчик Д ж а н. Школярі так і вкрили його криком.
Школярі. Джан! Джан!
— Він спізнився!
— Ловив драконів дорогою!..
(Раптом замовкають, тільки лунає тоненький тривожний голос дівчинки).
X о й. Ой, Джане, поспіши до сера закаблуками вперед…
Джан підходить до вчителя й земно вклоняється. Пастор б’є його буковою палицею.
Пастор. Раптом небо засяяло, і хор ангелів… Школярі. Небо, небо… ангелів… ангелів… Пастор. Устань, Джане… Дівчинко Хой, скажи, що таке ангел?
Мовчанка.
Хой. Ангел…
Пастор. Я вчора казав… Ну?
X о й. Ангел, сер…— дракон…
Пастор. Я тобі цього не казав… Я казав… що ангел не дракон… Драконів нема… Драконів вигадала темна китайська голова… Скажи, Джане, ти,— хто створив ангелів?
Д ж а н. Сер, ви про це не казали… П а с т о р. А як ти думаєш?
Д ж а н. Я думаю, сер, що їх зробив англійський король. Пастор. Що-о?!
Джан, відчувши, шо сказав щось не до ладу, виправився.
Д ж а н. Його величність, добрий англійський король.
Пастор. Що-о?! Хто? Хто сказав тобі таку дурницю?.. Хто вкинув тобі в голову таку… комуністичну ідею?.. (Тягне Джана до бамбукової палиці).
Джан. Ви сказали, сер…
Пастор. Що-о? Я?!
Джан. Ви сказали, сер, що його величність… Пастор. Ну?
Джан. …Добрий англійський король все робить для бідних.
Пастор. Ну… і
Джан. Ви сказали — подумай… Я подумав так, що й ангелів зробив добрий наш король… для бідних… ‘
Пастор. Ая бачу, ти, хлопчику, занадто розумний… Ти такий розумний, що коли всі китайці такі, будуть, то у його величності короля англійського не стане рушниць і гармат… Стань отут… навколішки… Нагнисй. (Б’є тричі палицею). Ангелів створив… бог… бог… 66^…’; Кажіть усі!
Школярі. Ангелів, ангелів… створив, створив… бог… бог…
Пастор (пише крейдою на дошці). Бога бійся, короля шануй… Візьміть олівці й пишіть: бога бійся, крроля шануй… Пишіть, аж поки я вернусь. (ВиходитЬ).
Школярі (до Джана). Чому ти спізнився?
— Чи їв ти вже?
— Мабуть, просив на пристані по харчевнях рису?.. Джан. Це нічого, що спізнився, я й завтра спізнкнся, о!.. Ш к о л я р і. Ти й завтра спізнишся?
Д ж а н. Це нічого, що… палиця… Це нічого, що захворів мій сліпий татко… Це нічого, що в нас нема рису… Зате я знаю щось, а ви не знаєте, о!.. Ні ти, Лі, ні ти, Хой, ні ти, Гецзи, , ніхто з вас не знає, о… А я вже знаю, о…
Школярі. Що?
— Ану що?
Д ж а н. Я знаю таке, що його сер боїться, і всі сери, і… навіть англійський король боїться… Школярі. Джане, скажи!..
— Ну, скажи!..
— Я тобі дам рису — скажи!..
— А я вареників із свининою…
Д ж а н. Я знаю таке, що скоро я, і мій татко, і всі бідні їстимуть вареники з свининою і навіть па-ба-сянь-цай їстимуть…
Велике здивування.
Школярі. Па-ба-сянь-цай! Всі їстимуть па-ба-сянь-цай?!
— Вісім коштовних страв?!
Д ж а н. Так! Па-ба-сянь-цай! Боби з імбиром, квасолю з імбиром, сочевицю з імбиром. Все так зробить Ленін… Я знаю вже про Леніна, о!..
Школярі. Про Леніна?
— Що таке, Джане, про Леніна?
Д ж а н. Що таке про Леніна? Далеко там, от там… за великою стіною, на вихорі літає Ленін… По всіх країнах…
Школярі. Даос…
— Чарівник…
Джан. Ні-ні… Даоси — шахраї… Даоси напускають на очі туману, а Ленін багато знає і про всіх бідних знає… У тітки Лунь сухоти — він знає, кривому Сюєві сер вибив три зуби — він знає. І за мене знає, і за тебе, Хой, і за тебе, Лі, знає… о… Ленін. Він тільки за бідних. Скоро, скоро він прилетить до нас.
Школярі. А король англійський?
— А солдати на машинах, Джане?
Джан. Ленін… він такий, от такий, і король його боїться, і всі сери, бо він сяде на вихор, і ніхто йому нічого… Хоч нехай вони на машинах, йому це нічого. Бідним він дає яку хоч роботу… Він як каже, то слова обертаються на зірки червоні і так ясно сяють бідним…
Ш к о л я рі. А це правда, Джане?
— Хто тобі казав?
Д ж а н. Є листи й книжки від Леніна… Кулі на пристані читали… Скоро… Скоро він прилетить до нас на вихорі, як на коні, й тоді ми проженемо всіх серів і нашого зі школи, і я навіть ударю нашого тричі… Ні… Один раз, оцією палицею…
Школярі. Тричі, Джане?..
— Тричі, Джане?.. Хтось. П’ять-сім… Школярі— Ша! Сер іде.
— Сер.
Рух і гиша. Входить пастор.
Пастор. Всякий благочестивець боїться бога і шанує короля… Гм… Не боїться бога і короля хто, скажи мені, Хой?
X о й. Ленін, сер.
Учитель аж присів. Школярі. Ленін!.. Ленін!
Екран: ЛЕНІН ЖИВЕ В СЕРЦЯХ ПРИГНОБЛЕНИХ УСЬОГО СВІТУ!
Джерело: