Хилиться сумно і гнівно
Сонячний день в далині.
Там молода Бондарівна
Мертва лежить у труні.
Сходяться хмари чубаті,
Стогне юрба і гуде:
Годі тобі панувати,
Власнику темних людей!
Чорне шепочеться жито,
Стукає вітер в вікно:
Меду-вина ще не пито,
Буде, ой буде вино!..
1924. ПРОСТІР (вірші). Київ, “Слово”, 1925.
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал