Федькович Юрій. Сироти

На зарінок сонце гріє,
Де ся хлопчик з щенєм грає;
Ци мороз, ци вітер віє —
Щенє, хлопчик не питає.

Ба і сонця ще не видко
З-поза світла, з-поза хати, —
Хлопчик кличе на песєтко
Та й ідуть обоє грати.

А хоть сонце не світило,
Хлопчик мусить з щенєм грати,
Бо хоть грати їм немило,
То їх гонить “добра” мати.

І так грають божа днина —
Ци мело, ци сонце гріло,
Бо і хлопчик сиротина,
Бо і щенє осаміло.

Джерело: ukrlib.com.ua

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал