Федькович Юрій. При відході

122

— Чо ти плачеш, дівчино єдина?
Вшак ти видиш — не моя причина:
Не рад би я від’їжджати —
Гонить цісар воювати;
Не тра серцю туги завдавати.

— Рада ж би я, милий, не тужити,
Но без тебе горе в світі жити;
Ти поїдеш на Вкраїну —
Я ся пташков перекину
Та й полечу милому кувати…

Ой кувала зазульков, кувала,
Та й милого нігде не видала.
“Де ж ти, милий, пробуваєш,
Що ти мене не чуваєш,
Ци ти голос уже мій не знаєш?”

“Знаю, знаю милий голосочок!
Прикрив мене кленовий листочок;
Під могилов нич не чути,
Ах, як тяжко під нев бути,
А ще тяжче миленьку забути”.

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!