І Крим, І Рим. І газова труба…
Тобі не відсидітися в окопі.
У хижій тіні смертного гриба
Твоїх дітей малюється судьба.
Мовчання, вже не золото, Європо!
Ти все гризешся аби зайвий гріш
Не вислизнув із гамана товстого.
Звичайний бізнес. І нічого більш.
Але послухай – це і твій рубіж,
Бо гість незваний під твоїм порогом.
Тобі снується тиш і благодать,
Не віриш, що зачепить веремія:
Ці ріки крові, привиди багать…
Допоки будеш нишкнути й мовчать
Щоб раптом не розгнівати Росію?
Люблю твої палаци і мости,
І кров’ю відвойовані свободи,
Але мовчання… Господи прости!
І одведи од губ свої персти!
Нічого не вартують ті угоди.
В твоїх очах прадавня пелена,
Та від сьогодні тут нема безвинних,
Проснулася голодна звірина.
І це є наша. І твоя війна.
Коли мовчання, наче постріл в спину.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ця давня гра в розмисливу німу…
Старий ковчег ладнаєш до потопу?
То приготуй, про всяк, гірку суму,
Й не набудуй сама собі тюрму,
За волю не торгуються, Європо!
Наталя Дзюбенко-Мейс
Джерело: