Дорожній Іван Дмитрович. Цілу ніч проплакала осінь…

130

Цілу ніч проплакала осінь,
рвучи на небі волосся;
а на рано вмилася снігом, ступаючи босоніж.
А на рано – протерши очи,
припала до тополі:
– Тополенько, доленько,
погано голому та босому…
Ніби за літо в шинку пропито молодість всю…
Ніби обпилася самогону на бабиних поминках.

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!