Востаннє груди покладу
На трави шовково-зелені,
Не буду слухать синій сум
Залитих золотом кленів.
В них радощі мої згубив.
Гойдає вітер віти…
За що тебе я полюбив
Обірвану, роздіту?
Сонце бронзу розлива…
Прощай! Ножам рожевим —
Верхів’я хилять дерева
До мрійної пожежі.
Озера збризкано дощем,
І гра на хвилях перстенями,
Повінчаний чудовий день
З холодними вітрами.
Востаннє груди покладу
На трави шовково-зелені,
І буду слухать синій сум
Залитих золотом кленів.
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Джерело: