В ніч, як острах суєвірний
Серце холодом різне
Або гострий сум безмірний
Смертним духом повійне,
Мир тоді — німа пустиня,
Безвідрадная тюрма,
Де марнується святиня,
Де сердець і душ нема.
В час такий бажанням диким
Вся душа моя тремтить,
Щоб всевладним, дужим криком
Смертну тишу розбудить…
1909
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал