А я плисти за обрій поривавсь
до вічності, до божевілля весен…
Нащо мені химера ця здалась,
як човен вутлий, без керма і весел?
Але така вже магія душі,
така солодка і гірка спокуса,
що нам любіші звабні міражі,
ніж Істина безсмертного Ісуса.
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал