Черняхівська Вероніка. Тихокрила ніч спустилася над нами…

Тихокрила ніч спустилася над нами…
Оповили світ таємні темні тіні…
О, пощо холодними думками
Розвивати її мрії нині —
Легкі тіні…

Оповили світ таємні темні тіні…
З мли минулого такі бліді, несмілі
Виринають в тихій тій хвилині
Спомини далекі мрійні милі —
Тіні білі.

З мли минулого такі бліді несмілі
Виринають спогади кохання,
Постаті, що ми колись любили…
Чути тихі-тихії зідхання —
Тінь страждання.

Постать мила, тінь, що я любила,
Змучилась чекати я – прилинь
І візьми мене на білі свої крила…
Кину все… Заплаче дзвін: дінь-дінь —
Все тінь.

Джерело: ukrlib.com.ua