Черкасенко Спиридон. Марища

Спускає ніч серпанок свій таємний,
Горять зірки, мов тихая любов,
І світ страшний хова свій образ темний —
На йому кров… усюди кров…

О ніч-збавителько пречистая, святая,
В жалобу смерті ти його повий,
Хай щезне він од краю і до краю,—
Покрий його… навік покрий!..

Даремно все!.. бо образ той кривавий
Не вкриє й ніч… Він тут… мовчи…
І в пітьмі він малюється яскравий —
І важко дихає вночи…

1907

Джерело: ukrlib.com.ua

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал