Спускає ніч серпанок свій таємний,
Горять зірки, мов тихая любов,
І світ страшний хова свій образ темний —
На йому кров… усюди кров…
О ніч-збавителько пречистая, святая,
В жалобу смерті ти його повий,
Хай щезне він од краю і до краю,—
Покрий його… навік покрий!..
Даремно все!.. бо образ той кривавий
Не вкриє й ніч… Він тут… мовчи…
І в пітьмі він малюється яскравий —
І важко дихає вночи…
1907
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал