Ільченко Олесь Григорович біографія

67

“Я отримав цілком несподіване, а тому й неймовірно приємне задоволення після написання казок для дітей та детективів для підлітків. Якось Леся Воронина, пильно дивлячись мені у вічі, сказала: “Ви можете написати казку для дітей”. Я подумав і написав. Тепер мушу писати ще і іще… Але, взявши на себе цей обов’язок, відчув, що в мені відкрилися якісь чакри. Я вже написав казку просто для себе, і відчуваю, що це ще не кінець. Може, це старість? Дитинію, мабуть”

Олесь Ільченко народився в місті Києві 4 жовтня 1957 року. Освіта – природнича і літературна: закінчив Київський педагогічний університет ім. Драгоманова і Московський літературний інститут ім. Горького. Автор численних публікацій в пресі на культурологічні теми. Лауреат телепремій “Теффі” й “Телетріумф” (2006 р.). Член Асоціації українських письменників, Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України. Пише вірші та сценарії (на один з них поставлено художній фільм “Я той, хто є” (1990), реж. О. Володіна). Вірші перекладено в США, Сербії, Росії.

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Долучайтесь до УЛГ у Telegram!

Автор поетичних збірок: “Зимовий сад” (1993), “Інакший краєвид” (1997), “Аркуші” (2004), “Міста і острови” (2004), “Розмова перед тишею” (2005), “Сузір’я Ас”.

Тривалий час працював журналістом, редактором на телеканалі “1+1”.

Автор містичного детективу “Місто з химерами” (лідер рейтингів ВВС і “Книги року”), а також творів для дітей: книжки поезій “Розмова перед тишею” (2005) та “Деякі сни, або Київ, якого немає” (2007) увійшли до шорт-листів найкращих поетичних збірок відповідних років Всеукраїнського книжкового рейтингу року. Книга “Наші птахи” посіла третє місце на Міжнародній виставці “Медвін”, у категорії “науково-популярна література”. Персональна фотовиставка “Аркуші” — галерея “Ірена”, Київ, 2004. Колективні фотовиставки – Вроцлав, Краків, Гданськ, 2005.

У дитинстві Олесь відмовився від пропозиції класика українського кіно Віктора Івченка зіграти іншого класика — малого Довженка в екранізації “Зачарованої Десни”. Тривалий час працював журналістом, редактором на телеканалі “1+1”. Головний редактор проекту “Танцюю для тебе”. Редактор редакції шоу-програм на ТБ (програми “Перший мільйон”, “Форт Буаяр”, “Самый умный”).

Олесь Ільченко колекціонує старі київські цеглини, любить подорожувати й інколи ходить з друзями фотографувати зникаючий Київ. 2010 року Олесь Ільченко подарував Національному музею літератури видання 1920–х, 1940–х і 1960–х років. Усі вони — з родинної бібліотеки. “Звісно, шкода розлучатися з книжками, що стали вже рідними, але я подумав, що деякими речами людина не може володіти одноосібно, треба, щоб вони були доступні багатьом”, — зауважив Олесь Ільченко. Найдорожче тут для нього — видання “Царівни” Ольги Кобилянської (харківське кооперативне видавництво “Рух”, 1927 рік), оскільки це спогад про покійну маму. Є також книги Лесі Українки, Леоніда Глібіва (прізвище вказано згідно з орфографією 1920–х років), Марка Вовчка, видання воєнного періоду творів Івана Франка та Андрія Малишка, ювілейне факсимільне видання 1964 року “Заповіту” Тараса Шевченка. За цими, тепер уже музейними експонатами, можна вивчати історію книгодрукування в Україні ХХ ст.

Ільченко Олесь Григорович твори:

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!