Жодна доба не була такою багатою на талановитих прозаїків, як кінець ХІХ – поч. ХХ ст., і водночас творча індивідуальність ще ніколи досі так активно не визначала напрям розвитку літературного процесу. Появу численних талантів на межі століть значною мірою підготувало культурне середовище Галичини. Одним із представників цього середовища був Артим Якович Хомик – західноукраїнський письменник. Народився 1880 року на Тернопільщині. Син церковного маляра, жив бідно. Закінчивши гімназію , навчається на філософському факультеті Львівського університет у Львові. Бере активну участь у житті “Академічної громади”, де велися дискусії на літературні, політичні та суспільні теми. Закінчивши університет, пішов викладати у гімназію. Не примирившись з польським режимом, який панував у галицьких гімназіях, перейшов до українських приватних гімназій, де вчителював до початку світової війни. Влітку 1914 року поїхав у Наддніпрянську Україну, був заарештований, потім звільнений без права виїзду. Працював у лісництві , перебував під наглядом поліції. Після падіння царського режиму переїхав до Києва , заробляв журналістською працею, співробітничав із газетою “Відродження” (1918), редагував видання “Дніпросоюзу”, брав участь у роботі творчої студії “Майстерня мистецького слова”. За часів правління гетьмана був заарештований, але йому вдалося врятуватися завдяки вступу в Київ війська Симона Петлюри. Писати А. Хомик почав ще змолоду. З — під його пера виходило небагато, але те, що друкувалось, привертало до себе увагу. Ще до війни у “Літературно — науковому віснику” появився цикл його нарисів, які відзначалися своєю оригінальністю. Зразу ж здобув собі місце в щоденній пресі. Як представник української дипломатичної місії мав їхати до Парижа , проте затримався у Відні. Почав працювати в журналі ” Воля” . В зв’язку з тогочасними подіями на Україні, А. Хомик не зміг повернутися на батьківщину. Працював над своїми творами, був активним членом “Союзу українських журналістів і письменників”. Помер 1921р. у Відні (Австрія) від важкої недуги.
Хомик Артим твори:
Джерело:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал