Брасюк Гордій Іванович народився 1899 року в с. Лука Троянівського повіту на Житомирщині в бідній селянській сім’ї. 1919 року закінчив Житомирське комерційне училище. Належав до культурологічної організації “Просвіта” й літературного об’єднання “Гарт”
Перше оповідання “Істина” опублікував 1924 року. Автор збірок оповідань “Безпутні” (1926), “В потоках” (1927) “Устинка” (1929), “Сни і дійсність” (1930). роману “Донна Анна” (1929).
Коротке, впродовж кількох місяців, перебування на посад інспектора по господарській ча стині лазарету петлюрівської армії відіграло трагічну роль в житті Брасюка. 1930 року його заарештовано органами ДПУ і рішенням судової трійки при Колегії ДПУ УРСР заслано на 5 років до концтабору
На допитах він не приховував своїх симпатій до Центральне Ради, називаючи її “рідною національною владою”. Підтвердні агітаційну діяльність на підтримку уряду УНР.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Відбувши покарання, жив працював у Запоріжжі. 27 червня 1941 року на підставі ордера № 228, виданого Запорізьким обласним управлінням НКДБ, був заарештований вдруге, без Пред’явлення будь-яких звинувачень. Серед вилучених під час трусу речей були рукопис роману “Чечель” (773 стор.) та чотири зошити чернеток повістей (пізніше все це повернули дружині).
У висновку судово-слідчої справи Брасюка, затвердженому начальником УНКДБ по Запорізькій області Леоновим, зокрема зазначалося: “…Брасюк переїхав у Київ, де зайнявся літературною діяльністю. Перебуваючи в колі настроєних у націоналістичному дусі українських письменників Хвильових, Ірчанів, Блакитних. Антоненків-Давидовичів та інших, що, як і він, нічого спільного не мають із пролетарською творчістю, Брасюк почав видавати аполітичі літературні праці, розраховані виключно на темні й міщанські прошарки населення…”
Сповна пригадали йому і службу у петлюрівському лазареті. У постанові особливої наради НКВС від 8 грудня 1941 року вказувалося, що “…Брасюк Г. І. як соціальне небезпечний елемент підлягає ув’язненню у ви. правно-трудовому таборі строком на десять років”.
Останні документи стосовно Брасюка датовані січнем 1942 року і засвідчують, що він утримувався у в’язниці м. Уфи. Далі його сліди губляться.
У серпні 1989 року справу Г. Брасюка переглянуто прокуратурою Запорізької області. Відповідно до статті І Указу Президії Верховної Ради СРСР “Про додаткові заходи по відновленню справедливості щодо жертв репресій, які мали місце в період 30-40-х і початку 50-х років”, Гордій Брасюк реабілітований посмертно.
Вячеслав Юткін
ЛУ 21(4430) 23.05.1991
Брасюк Гордій Іванович твори:
Джерело: