Львів відвідав письменник з Литви Ярослав Мельник. У
книгарні «Є» відбулася презентація його книжки «Телефонуй мені, говори зі
мною», а кілька годин перед цією презентацією та після неї Мельник провів у
товаристві співробітників Інституту Івана Франка НАН України.
Багатьом читачам ім’я Ярослава Мельника може здатися
невідомим, оскільки понад два десятиліття тому воно зникло з українського
літературного простору. У вісімдесятих Мельник був одним із найпомітніших
критиків, ще з університетської лави почав друкуватися у провідних часописах
(«Літературна Україна», «Вітчизна»). Згодом частину його статей було видано
окремою збіркою «Сила вогню і слова» (1991 р.). Переважно у ній розглядається
творчість тоді ще молодих поетів (Василя Герасим’юка, Людмили Таран, Ігоря
Римарука, Станіслава Чернілевського та інших). Тепер український читач
дізнався, що критика була для Я. Мельника лише допоміжним засобом в осмисленні
літератури. Виявилося, що літературні тексти він писав ще тоді, у вісімдесятих,
а зосередився на них вже в дев’яностих, переїхавши з Рівненщини до Литви.
Публікується він в основному литовською мовою як Jaroslavas Melnikas, хоча
також і російською та французькою. 1996 році вийшла книжка філософських есеїв,
1997-го у Франції вийшов роман (згодом перевиданий), у 2000-х опубліковано
п’ять книжок литовською, з них дві номінувалися на «Книгу року». Його
оповідання двічі здобували перемогу у конкурсах творів цього жанру, отримував
письменник і інші нагороди.
Литовський літературний критик Лаймонтас Йонушіс так пише
про нашого земляка: «Ярослав Мельник в литовській літературі має яскраво
виражену свою нішу, на яку ніхто серйозно не претендує… В кращих текстах
повороти пронизливих сюжетів, що несподівано постають із звичайного щодення,
виводять на такі простори уяви, де загадково стеляться чаруючі і моторошні
світи буття і смерті. Хоча матеріальна й емоційна реальності видаються всім нам
добре знайомими, в цих альтернативних площинах, які відкриваються, не можна
бути ні в чому впевненим, і різні площини реальності і кошмару в кращих
моментах зливаються у вражаюче і потрясаюче видіння». В українській літературі
ця ніша теж, за великим рахунком, вільна. Адже хоча на презентації в «Є» і
неодноразово відзначалося подібність між сюжетами українсько-литовського Мельника
й українсько-американського Тарнавського, проте проза останнього (зокрема
книжка «Короткі хвости» / «Short Tails») в Україні так само маловідома. Микола
Ільницький на презентації відзначав також перегук між оповіданнями Мельника і
Михайла Яцкова, Андрій Дрозд звернув увагу на паралель між одним оповіданням
Мельника і фільмом «Загадкова історія Бенджаміна Баттона», знятим за
однойменним оповіданням Ф. С. Фітцджеральда, а литовські та французькі критики
в своїх рецензіях вказували на спорідненість творчості Я. Мельника з прозою
Кафки, Борхеса, Кортасара.
На презентації, модераторами якої виступили Володимир
Панченко та Віктор Неборак, Ярославові Мельнику було про що розповісти, хоча
виглядав він, можливо, і не аж так атрактивно, як деякі наші зірки. «Людина лісу»
– каже він про себе, і ця інтравертність часом давалася взнаки. Зокрема, на
біографічне запитання про життя в Литві письменник не сказав нічого
конкретного, крім того, що він займається йогою. А вже після презентації, в
колі співробітників Інституту Івана Франка, розповів про хоча й може не надто
оригінальну як на вісімдесяті роки, коли це відбувалося, проте цікаву і складну
свою долю. Виявилося, що принаймні двічі Мельникову життєву дорогу визначали
спецслужби. Вперше – коли після успішного завершення навчання у Львівському
університеті Івана Франка заблокували йому шлях до аспірантури, вдруге – коли
згодом намагалися завербувати його як критика, а він вдався до втечі: поїхав до
Москви, вступив до Літературного інституту, а там познайомився з литовкою, яка
і стала його дружиною.
Незвичайні, містичні сюжети прози Ярослава Мельника та його
нетиповий творчий шлях інтригують, а книжка «Телефонуй мені, говори зі мною»,
видана київською «Темпорою» в серії «Бібліотека ЛітАкценту», здатна здивувати
українського читача.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
м.Львів