Знайомтесь: видавництво “Познанське Товариство ім. Івана Франка” (Польща)

Видавництво “Познанське Товариство ім. Івана Франка” було засноване в 2018 році в місті Познань на заході Польщі. Засновником видавництва став польський адвокат, юрист літературознавець, історик та україніст Пшемислав Ліс-Маркевич. Коли пан Пшемислав навчався у Луцькому університеті на факультеті права, а  на той момент він вже самотужки вивчив українську, то майже щодня ходив до тетару і котрогось разу під час чергової сесії потрапив на виставу “Украдене щастя” за І. Франком. Вистава вразила пана Пшемислава надзвичайно глибоко, повернувшись до Польщі, відчував потребу  поділитись враженнями з дружиною і донькою, хотів, аби вони також прочитали цю геніальну драму, одначе перекладу на польську просто фізично не було.

Тоді постановив, що перекладе сам. Так з’явився перший переклад “Украденого щастя”, невдовзі також були перекладені Франкові “Перехресні стежки” і обидва твори вийшли друком під однією обкладинкою, маленьким  накладом у новоствореному  Познанському Товаристві ім. Івана Франка.

Це була дебютна книга маленького крафтового познанського видавництва, Франко став патроном Товариства, ми отримували перші вражені відгуки поляків на книгу і це було мотивацією вкладати ресурс і серце в справу. Пшемислав Ліс-Маркевич – засновник, перекладач, головний коректор,  письменник видавництва. Стиль його романів, котрі до речі, він пише польською та українською, характеризує фантастична об’ємність історичних достовірних даних у книгах та опис польсько-українських стосунків, які у такий цікавий спосіб не описував ще ніхто з сучасних авторів.

У проміжку між 2021 та 2022 роками видавництво видало польською “Захара Беркута” Івана Франка, “Марію” Уласа Самчука, “Століття Якова” Володимира Лиса, “Сталінку” та “Дофіна Сатани” Олеся Ульяненка. На черзі “Записки кирпатого Мефістофеля”  Винниченка, “Царівна” Ольги Кобилянської  та “Місто” Валер’яна Підмогильного, котрі плануємо показати читачеві о кінця 2022 року.

Ми зосередились на класиці, тому що зараз як ніколи важливо пояснювати європейцям  те, що Україна разом з її письменниками та їх літературною спадщиною – фантастична, самобутня, завжди була, це література, за яку помирали і її варто читати. Ми хочемо, аби поляки, читаючи “Марію” Уласа Самчука, рефлексували про Голодомор ,який їх історично не доткнув і наштовхнулись на усвідомлення, що ми з ₚосіянами не братні народи і ніколи не були. МИ хочемо показати європейцям, що насправді Україна це не провінція ₚосії, що у нас є що читати. І було ще до чудових Жадана і Забужко, яких поляки так люблять тепер 🙂 Ми бачимо певну частку перекладів укрсучліт на полицях польських книгарень і хотіли, аби ті видання доповнила українська класика.  “Століття Якова” поляки називали українським “Сто років самотності”, це рівень, ми бачимо, що українська література не залишає байдужими європейців. Як ми обираємо, що перекладати? Просто беремось за  ті книги, до яких хочемо повертатись самі, які вразили до мурашок нашу команду, цими цінностями хочемо ділитись.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Минулого року у нас з’явилась книга “Український калейдоскоп” молодої польскої авторки Александри Ліс-Маркевич , в якій зібрані інтерв’ю з українцями котрі обрали собі Польщу за найріднішу чужину і з різних причин поїхали влаштовували своє життя у містах та містечках Польщі. Ця книга була покликана знищити стереотип про те, що українці у Польщі це малоосвічені люди, здебільшого зневірені прибиральниці та будівельники. Герої цієї книги – спортсмени,лікарі, вчителі, оперні співаки, артисти, художники, вихователі, інженери, дизайнери, актори театру, програмісти та інші. Українці, історії яких варті, щоб їх прочитати 🙂

Ми видаємо для людей і про них.

У червні 2022 року «Сталінку» разом із романом «Дофін сатани» вперше опублікувала польською мовою Познаньське товариство ім. Івана Франка в перекладі Анни Корженьовської-Бігун, яка раніше переклала роман Володимира Лиса «Століття Якова», також виданий Товариством. «Це був справжній виклик, — розповідає перекладачка про роботу над перекладом «Сталінки” “Наступника сатани».

«Наступник сатани» — один із найкращих романів Ульяненка, у якому за привабливою постаттю витонченого інтелектуала ховається огидна сутність нелюда-вбивці. Яскравий детектив з елементами психологічного трилера, який трясе і зворушує водночас. Сповнений несподіваних поворотів і напруги до останньої сторінки.

Ульяненко – найконтроверсійніший і найрадикальніший український прозаїк, скандаліст і непередбачуваний майстер слова, він досі жодного разу не був перекладений польскою, а Комісія з питань громадської моралі порушила проти нього кримінальну справу за пропаганду порнографії. Автор цей  як своєрідний еnfant terrible української літератури – Берроуза, Керуака і Жана Жене в одному киплячому коктейлі. “Ульяненко ніколи не мав постійної роботи, він навіть довгий час був бездомним… заробляв на життя в нелегальних боксерських клубах, служив в армії в Афганістані та Східній Німеччині, деякий час навіть був якутським шаманом і загинув у своїй квартирі в Києві за невідомих обставин у 2010 році. ого книги дуже непрості, однак ми кинули собі цей виклик.

Вже 5 місяців від кожної проданої книги ми перекаховуємо 5 злотих на підтримку книговидання в Україні, бо боротьба на фронті і в тилу ввесь час триває. І стилетом, і стилусом.

Тетяна Бойко, 

м. Познань, Польща