Зберегти Спілку як інтелектуальний і духовний центр української національної культури

126

Шановні колеги!

За рік, що минув від наших
попередніх зборів (які відбулися 26 березня минулого року), КО НСПУ зроблено
багато. Про це ви щойно почули, і повторювати не буду.

Найголовніше, що нам
вдалося – це добросовісно і результативно відпрацювати по основних напрямках –
соціальному (і тут я вдячний Олександру Бакуменку), і видавничому (заслуга Володимира
Даниленка).

Ми намагалися реагувати на
всі ваші запити.

Ми працювали – наскільки це
дозволяли можливості і обставини.

Хочу відзначити продуктивну
роботу нашої Ради. За рік проведено три засідання Ради, на яких розглядались
важливі питання життєдіяльності КО НСПУ.

Звичайно, не все вдалося
зробити з різних причин – і суб’єктивних, і об’єктивних.

На жаль, не всі творчі об’єднання працюють належним чином. Проблемною
залишається робота молодіжної ради. Хотілося б більш активної роботи від жіночої
ради. Зовсім не чути про існування ревізійної комісії КО НСПУ. Деякі ініціативи
окремих членів Ради, озвучені публічно, не підтверджуються їхніми реальними
діями.

Досі з нами не
розрахувалася КМДА за минулорічну «Поетичну весну в Києві» — її учасники не отримали
скромних гонорарів, і тепер під питанням проведення цього
літературно-мистецького фестивалю в нинішньому році. Тим більше, якщо додати до
цього нестабільну внутрішньополітичну ситуацію впродовж останніх місяців, а
тепер ще й загрозу реальної війни.

Незрозумілою, з огляду на
політичну нестабільність, залишається ситуація з книговидавничим проектом за
участі КМДА на нинішній рік.

Політичні події також завадили
нам у реалізації деяких презентаційних заходів, проведенні творчих вечорів,
презентацій. Як відомо, упродовж двох місяців Спілка фактично не працювала,
було скасовано багато заходів.

Разом з тим, на жаль,
доводиться констатувати, що престиж Спілки на сьогодні є надзвичайно низьким.

Столичні
письменники глибоко стурбовані падінням престижу Спілки.

І головна причина, крім
політичної нестабільності – це бездіяльність керівництва, відсутність будь-якої
ініціативи, ігнорування інтересів письменницької громади.

Від імені столичних
письменників повторюю пропозицію, озвучену з цієї трибуни рік тому, на наших
зборах: Київська організація готова підтримати конструктивні пропозиції
керівництва Спілки, спрямовані на оздоровлення Спілки.

Якщо вони, звичайно, надійдуть.

Водночас, в очікуванні
таких пропозицій, ми викладаємо своє бачення напрямку руху нашої Спілки.

Адже саме від позиції столичних письменників значною мірою
залежить, у якому напрямку рухається Спілка, наскільки продуктивною є її
діяльність.

Тут необхідні практичні,
прагматичні кроки.

Дозвольте викласти деякі
думки з цього приводу.

На засіданні Ради НСПУ, яке
відбудеться 27 березня, одним із питань заплановано розгляд і прийняття нового
проекту Статуту НСПУ. Хоча, можливо, розгляд цього питання буде перенесено.

Це важливий момент нашої
життєдіяльності.

Як ми знаємо, існує проект
Статуту, підготовлений групою під керівництвом секретаря НСПУ М.Каменюка.
Практично він небагато чим відрізняється від чинного Статуту. Запропоновані в
ньому зміни переважно носять косметичний характер і нічого по суті не міняють.

Натомість у проекті
Статуту, запропонованому нашим колегою А.Гаєм і групою юристів, і свого часу
надрукованому на сторінках УЛГ, запропоновані конкретні зміни, які, в разі
набуття чинності, суттєво зменшать повноваження голови Спілки, Секретаріату і
Президії на користь Ради, або ж Правління.

Саме Правління Спілки як
найбільш повноважний орган, в якому будуть представлені всі регіони (а не
обрані, як у Президії, і не секретарі, і не голова), має стати центром
прийняття основних рішень – майнових, фінансових, орендних.

Це і є демократизація
життєдіяльності Спілки, яку ми на словах дуже підтримуємо.

Звертаюсь до колег обговорити
і підтримати цей проект.

Шановні колеги!

Національна Спілка письменників України повинна стати демократичним
механізмом, профспілковою організацією у кращому розумінні цього слова. Спілка
має захищати інтереси письменника. Вона має розробити законопроект про пенсію
письменника, прирівнявши працю письменника до праці вчителя, викладача або
державного службовця, і про лобіювати прийняття цього закону Верховною Радою.

Також наші зусилля слід
спрямувати на реалізацію законодавчих та фінансових проблем видавничої галузі.

НСПУ має підготувати і пролобіювати такий закон про
книговидання, відповідно до якого для російського книговидавничого бізнесу будуть
створені суттєві обмеження з метою захисту вітчизняного книжкового ринку.

Безперечно,
потребує підтримки і більш тісної координації зусиль зі Спілкою видавництво
«Український письменник».

У нас
повністю відсутня видавнича політика: кого видавати? Де видавати? На які кошти
видавати? Спілка жодним чином не впливає на це і не допомагає письменникам.

Київська організація має розроблений проект Інституту
Української Книги за досвідом польського Інституту Книги. Інститут Української
Книги – це амбітний державний проект пропаганди української літератури за
кордоном, і він має підтримуватися державою. як це робиться у більшості розвинутих
країнах світу.

 Надзвичайно важливою є пропаганда книжки, яка
в нас повністю занедбана. Кілька спроб створити відповідну агенцію в стінах
Спілки закінчилися невдачею.

Необхідно реанімувати
бюро з пропаганди книжок, у структурі Спілки передбачити посаду організатора.

Очевидно,
нам необхідно подумати над відновленням діяльності Літфонду.

Спілка письменників має пролобіювати  створення загальнодержавної книгорозповсюджувальної
мережі, що дозволить зробити книговидавничу галузь потужною.

Київська письменницька організація і надалі планує
співпрацювати з Київською міською державною організацією у реалізації
видавничого проекту «Банкова,2».

Необхідно
активізувати роботу Будинку письменників: йдеться про творчі вечори, зустрічі з
письменниками, презентації.

Вкрай необхідним питанням є налагодження більш тісних
контактів з творчими спілками, а також тісна координація дій з АУП.

Ми плануємо також заснувати нові літературні премії для
київських авторів, які будуть вручатися за прозорими правилами і матимуть
високий авторитет і фінансовий статус.

По суті, занедбаним є питання міжнародних зв’язків Спілки. В
КО налагоджені тісні і продуктивні контакти з білоруськими колегами. Намагаємось
знайти порозуміння з хорватськими колегами. Тут присутній Джуро Відьмарович.

Але цього мало. Спілка має значно ширші можливості для
налагодження міжнародних контактів, і КО готова запропонувати своє бачення у
вирішенні цієї проблеми.

Спілка
мусить бути політично незалежною від будь-якої влади; при цьому співпрацювати з
органами влади з тих чи інших конкретних питань – так, як це демонструє КО у
реалізації книговидавничого проекту.

Спілка письменників має стати сучасним менеджерським центром,
де кожен письменник  зможе реалізувати
свій творчий потенціал на українському та зарубіжних книжкових ринках.

Спілка, з огляду на
драматичні виклики і випробування, котрі неминуче чекають країну і всіх нас, мусить бути інтелектуальним і
духовним центром, серцевиною і бастіоном української національної культури як
гарантії самозбереження української нації.

Шановні
колеги!

Впродовж
останніх кількох місяців Україна пережила цілу епоху. Драматичну, криваву, з
несподіваними і непередбачуваними сценаріями, епоху, яка фактично визначила – і
визначає – наше майбутнє на багато років уперед.

Майдан,
кривава агонія кримінального режиму Януковича, російська окупація і анексія
Криму, загроза повномасштабної війни з мілітаристським монстром, який погрожує
новим переділом світу і ядерною війною – ось реалії часу, в якому нам довелося
жити.

Разом з тим,
слід визнати: українська влада, і не лише режим Януковича, послідовно знищувала
і без того досить слабку українську державність: знищувала політично,
економічно, ідеологічно, інформаційно, знищувала безпеку і оборону держави.

Україна закономірно пожинає плоди продажності, бездарності,
безхребетності української влади.

Події, які сьогодні відбуваються, і які стануть жорстоким уроком
для всіх нас – це — наслідки політичної сліпоти, жадібності, угодовства,
пихатої безкарності, лукавого торгашества, злочинного ігнорування національних
інтересів українського народу з боку представників влади впродовж усіх років
незалежності України.

Ці події – урок
для керівників усіх рівнів, котрі ігнорують інтереси народу, інтереси громади.

Зрештою, це і урок для всіх нас. Наше полохливе мовчання, наше
хитрування, наше «хата скраю», коли чиниться неправда, наше намагання і собі
нагріти руки принагідно, якщо вдасться – ось квіточки, з яких виростає
чортополох зла, ось фундамент для самознищення держви.

Разом з тим, останні події в країні, починаючи з кінця листопада
минулого року, кардинально змінили суспільство. Ці події змінюють свідомість
суспільства.

Громада чітко і категорично вимагає від влади: не брехати! Не
красти! Служити людям, а не своїм кишеням і шлункам!

Кажучи це, проектую на ситуацію в нашій Спілці.

Навряд чи знайдеться бодай один наш колега, котрий вважає, що
Спілка сьогодні належним чином виконує свої функції, свої статутні обов’язки
служити письменникам, служити літературі.

Письменницька громада – це маленька, але невід’ємна частина суспільства.

Вимоги ті ж самі.

Не красти! Не брехати! Служити письменницькій громаді!

Ігнорувати цього ми не можемо.

Робити вигляд, що нічого не відбувається, не можемо.

Жити так, як жили раніше, не можемо.

Якщо будемо заплющувати очі, вдавати, що нас це не стосується
або надіятися, що «пронесе» — нас усіх накриє вітер, ні, не вітер, шквал
перемін, які нас очікують.

Відсидітися в окопах на Банковій не вдасться.

Методи напівправди, коли тишком-нишком, кулуарно, в обхід законів,
статуту і громади, метикуються якісь справи – це вчорашній день.

Це безвідповідальність.

Це злочин.

Але, на жаль, здається, дехто з наших колег досі не зрозумів, що
час — міняється, що час — змінився, і продовжує дудіти в ту саму дудку, що й
учора, і позавчора.

Вважаю, що сьогодні саме про це мусимо говорити – чесно,
відкрито, принципово.

 

Шановний Вікторе
Федоровичу!

Хочу нагадати вам, що у
вашому виступі на 6 зїзді письменників України рефреном проходила ключова
фраза: «Спілка потребує корінного переформатування».

Поясніть нам, в чому
полягає «корінне переформатування».

Що зроблено, що
переформатовано?

Якими здобутками можемо
похвалитися?

Скільки разів ми збиралися,
щоб обговорити творчі питання життєдіяльності Спілки?

Більш ніж за два роки не
було озвучено програми діяльності Спілки.

Наша стратегічна програма повністю відсутня.

Діяльність Спілки фактично паралізована.

За два роки
було змінено двох заступників голови Спілки, усунуто відповідального секретаря.
Нинішній в.о відповідального секретаря теж, здається, потрапив у немилість до
голови Спілки.

Таким чином, у цей складний,
відповідальний час, Спілка функціонує без заступника, фактично без
відповідального секретаря, і при тому, що голова Спілки змушений багато часу
віддавати лікуванню, а тому з об’єктивних причин часто відсутній на робочому
місці.

По яку роботу за таких умов
можна говорити?

Столичні письменники також
стривожені майновим питанням Спілки.

На сьогодні Спілка фактично перебуває
на межі банкрутства.

Майнові питання, питання
оренди не вирішені.

На одному з засідань Секретаріату було прийнято рішення про звіт
на Раді 27 березня голови НСПУ В. Баранова і голови ДУМу М.Грицика з майнових
питань. Але на останньому засіданні Секретаріату на пропозицію шановного Віктора
Федоровича було вирішено не звітувати. На моє запитання: чому, голова відповів,
що, оскільки в Криму наше майно захопили, звітувати нема про що.

Невже і справді нема про що звітувати?

Невже в нас не залишилось іншого майна?

А як же, відповідно до статуту, річний звіт про діяльність
Спілки?

Складається
враження, що дехто розглядає Спілку як свою вотчину, як приватизовану
власність.

Постійні
повчання, менторський тон, зарозумілість, пихатість деяких наших колег,
тиражуються терміни «заколотники», шукаються і називаються вороги, кидаються
звинувачення, вже звучать погрози, створюється певне інформаційне тло – невже
цього чекають від нас наші колеги?

Повністю
підтримую звернення, за ініціативи двох наших колег, в тому числі й одного з
секретарів, н.д. Ірини Фаріон до генпрокурора і голови МВС з приводу застосування
сили з боку т.зв. самооборонців стосовно нашого голови. Це ганьба і злочин.
Кадрові питання не повинні вирішуватися в такий спосіб.

Водночас, дивним
є те, що однопартійці пані Фаріон, з-поміж них актор і нардеп Бенюк, вчинили
аналогічним чином щодо голови НТКУ. При цьому хтось акуратно все записав на
відео і виклав у мережі, що спричинило скандал і додало хмизу у вогонь, додавши
аргументів нашим ворогам.

Що це? Дурість?
Чи провокація?

І чому нема
реакції Спілки письменників?

Чому Спілка
ніяк не відреагувала на окупацію і анексію Криму?

Чому в
останньому числі «Літературної України» заява миколаївських письменників з
цього приводу загубилася десь на сторінках, а заява київських письменників від
16 березня з приводу анексії Криму взагалі не надрукована, хоча була надана
редакції?

Натомість  на перших чотирьох сторінках газети –
рекламується видавництво, яке до Спілки має лише той стосунок, що його керівник
є одним із секретарів Спілки?

Втім, хіба
йдеться лише про останній номер?

Самопіар
декого з наших колег на сторінках спілчанської газети давно перейшов усі межі пристойності
і здорового глузду.

Що це, як не
класичний зразок корупції, з якою дехто дуже патетично бореться?

Шановні колеги!

Сьогодні є різні думки з приводу позиції столичних
письменників щодо напрямку нашого руху.

Є частина колег, і їх, здається, більшість, які налаштовані
досить радикально.

Інші закликають сидіти і чекати: може, якось воно буде.

Я би хотів, щоб насамперед своє слово сказали присутні тут наші
авторитетні колеги.

Їхня мудра думка, сподіваюсь, буде нами почута.

Але в будь-якому разі, на мою думку, ми повинні керуватися найвищою
для нас в даному разі цінністю — інтересами Спілки.

Пропоную також заслухати шановного Віктора Федоровича.

Столичні письменники хочуть почути від голови Спілки його
пропозиції щодо діяльності Спілки. Хочуть нарешті почути його програму дій, чіткий
план діяльності, програму порятунку Спілки, яка сьогодні перебуває у
надзвичайно складному становищі.

Після того ми обміняємося думками і будемо гуртом вирішувати,
на яке рішення виходити.

Ще раз хочу нагадати, що Спілка – не чиясь приватна
власність, і столичні  письменники нікому
не дозволять розпоряджатися нею як у своїй хаті.

Будемо шанувати національні традиції, берегти і примножувати
славу наших попередників, сприяти розвиткові національної культури, українського
слова, спираючись на творчі досягнення наших великих попередників, достойних
сучасників і молодих талантів – щоб зберегти Спілку як інтелектуальний і
духовний центр української національної культури.

Дякую за увагу.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!