З кривої стежки на Ринкову вулицю

149

Упродовж останніх двох
десятиліть українська література відчуває гострий дефіцит якісної художньої
прози для юнацтва. Безумовно така ситуація пов’язана зі зміною соціальних
форматів суспільства, переосмисленням суспільних стандартів, що багато років
мали колосальний вплив на виховання не одного підростаючого покоління в нашій
країні. Тому вважаю сьогодні помітною подією в українській літературі
соціальний роман Олександра Бакуменка «Король Ринкової вулиці», що побачив світ
2013 року у Державному видавництві «Преса України» за підтримки Київської
міської державної адміністрації.

У
книжці йдеться про життя хлопця-сироти, який наперекір поневірянням вуличного
життя став успішною людиною. У романі порушується безліч соціальних проблем
нинішнього українського суспільства: взаємини між людьми різних соціальних
груп, прояви корупції, чиновницького свавілля, незадовільного стану медичного
обслуговування, відповідальності батьків за виховання дітей, меценатства. Автор
досконало володіє мистецтвом психологічного аналізу як засобом реалізації
оригінальних людських характерів, вмотивованих вчинків, глибоких роздумів і
розмаїтих почуттів у свідомості своїх героїв. Сучасна художність, з якою тісно
пов’язаний психологізм О. Бакуменка, не вигадка окремого письменника, а
підсумок пошуків у відтворенні образу юної особистості, що з кожним новим
поколінням ускладнюється. Тому образ непокірного підлітка Порфира Кульбаки у
Гончаревій «Бригантині» відповідно до сучасних життєвих колізій має нове наповнення
в образі Богдана Вогневоди в романі «Король Ринкової вулиці».

…Туманного
вересневого ранку двірник Іван Калюжний, батько трьох дітей, підібрав на
сміттєзвалищі …немовля. Загорнуте у просякнуту вологою і димом мішковину, воно
ледве подавало ознаки життя. Лікарі пологового відділення місцевої лікарні,
куди зі страшною знахідкою в руках примчав Іван Семенович, врятували дитятко.
Ним виявився хлопчик, викинутий на смітник якоюсь невідомою особою, яку не
можна вважати людиною, а тим паче – мамою. Хлопчика назвали Богданом, прізвище
придумали – Вогневода (бо ж пройшов крізь вогонь і воду), а по-батькові
записали Івановичем, оскільки Іваном звали його рятівника. Де тільки не побував
Богдан у свої дитячі і юнацькі роки! У дитячому будинку, в названих батьків Миколи
Андрійовича та Раїси Дмитрівни, які вирішили усиновити хлопчика, серед
безпритульних, жебраків, шахраїв, грабіжників після того, як утік з дому, у
виправно-трудовій колонії суворого режиму, у в’язниці. І все це упродовж перших
двадцяти років юного життя. Та згодом за фінансової підтримки сумнівних
знайомих він стає успішним бізнесменом, пробує себе у різних сферах
виробництва. Його помічають, обирають депутатом обласної ради. Здавалося б, з
минулим покінчено. Та потяг до легкої наживи, матеріального збагачення, яке
пронизало наше суспільство, вплинули і на Богдана Вогневоду. За «дерибан» землі
він знову потрапляє за грати. Вирок – п’ять років. Відсидів три. Зразкова
поведінка та амністія допомогли йому вийти на волю. Ось така передісторія
становлення молодої людини. На жаль, це явище, підмічене Олександром
Бакуменком, стає широко розповсюдженим, майже типовим у наш нестабільний,
розхристаний час. Поки Вогневода перебував у в’язниці, бізнес його, побудований
на сільськогосподарському виробництві, керованому партнерами, процвітав. Як не
дивно, але саме після повернення з місць не дуже віддалених у свідомості
Вогневоди відбувся морально-психологічний злам. Він почав дивитися на бізнес
під іншим кутом зору. В центрі його уваги постала людина праці.

Внутрішній
монолог головного героя роману увесь час ніби виступає у якості каталізатора
його зболеної душі. І це не просто спогади, роздуми про події, про інших людей
або проголошення свого життєвого кредо. У багатьох випадках в романі Бакуменка
внутрішній монолог головного героя слугує оціночною категорією людських
вчинків. У головного героя роману «Король Ринкової вулиці» відбувається якісне
перевтілення, він весь час перевіряє свої думки і почуття, піддає сумніву й
аналізу свій негативний досвід, шукає позитивні вирішення існуючих проблем, що
й додає до його подоби важливі, з точки зору соціального роману, риси людського
характеру.

Авторові
роману вдалося створити яскравий характер свого героя залежно від життєвих
обставин, усвідомлення ним того, що крива стежка неодмінно приведе до прірви,
до загибелі. Богдан вирішив раз і назавжди покінчити зі своїм минулим. Щасливо
склалося і його особисте життя. Він одружився, став батьком. Колишній
правопорушник Богдан Вогневода поновив стосунки зі своїм дитячим будинком, завітав
туди з подарунками й словами вдячності за те, що дитячий будинок став для нього
рідним домом.

Роман
читається з неослабним інтересом. Письмо ощадливе, густе. Кожен його розділ
сприймається як художньо-викінчена новела. Умовно-композиційно, соціальний роман
у новелах можна поділити на дві частини: чорну і білу, реалії кримінального
існування та повернення головного героя до чесного життя. В умовній другій
частині роману автор вдається до цікавого творчого прийому – реінкарнації душі
головного героя, його якісного перевтілення на шляху до перевиховання, що надає
твору романтичного звучання.

Одверто
кажучи, дивуєшся, як автор з благополучної, інтелігентної родини зумів
заглянути так глибоко в душі підлітків, позбавлених материнської ласки,
батьківського піклування, перейнятися переживаннями дорослих, які щось зробили
не так, у чомусь схибили.

Нова книга О.
Бакуменка «Король Ринкової вулиці» має непересічне значення для національного
виховання нашої молоді, для формування національної самосвідомості громадян України.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!