«Якір» у морі слов’янства

У назві нової поетичної збірки Анни Багряної «Якір для
двох», що вийшла нещодавно в перекладі на болгарську мову у Варні, неможливо
вбачати тільки одне значення, себто вираження лише естетичної концепції книжки.
У ній легко відчитується ще один смисл, набагато прихованіший і особистісніший.
Річ у тім, що всі подані у виданні тексти переклав чоловік письменниці –
болгарський поет і виконавець власних пісень Димитр Христов. Як розповіла
авторка на презентації книжки, що відбулась нещодавно у залі «Радіо Варна», під
час праці над книжкою були і незгоди, і суперечки, і пошуки спільних позицій,
але найважливішим результатом стало те, що подружжя тільки краще порозумілось
між собою і ще більше зблизилось. «Якір для двох» став для них одним із тих
якорців, що міцно тримають при натиску житейських штормів.

Більшість творів, що увійшли до збірки, українським читачам
відомі – вони друкувались у попередніх книжках Багряної, у нашій періодиці та
на Інтернет-сайтах. Але низка віршів (зокрема, «Перетинаю лінії життя…»,
«Пересторога», «Рідний чужинець» тощо) уперше вийшла на аудиторію в болгарській
інтепретації, випередивши публікації на Батьківщині. Тільки восени оригінали
будуть оприлюднені у новій збірці «Замовляння з любові», що нині готується у
видавництві «Твердиня» і очікується до Львівського книжкового форуму.

Книжка Анни Багряної видана дуже ошатно – вона ілюстрована
фотографіями авторки у різні періоди життя і в різних ситуаціях, прикрашена
золотим обрізом. Такий підхід – загалом прикметна риса стилю тієї поетичної
серії, що виходить в світ у видавництві Слов’янської літературно-мистецької
академії (Болгарія). Це підтверджують збірки хорватки Ружиці Циндорі
«Мандрівник з Ітаки», серба Серби Ігнатовича «Сліпий подорожній», болгар Івайла
Балабанова «Болгарська молитва» та Наді Попової «Уявні володіння», що вийшли
одночасно з «Якорем для двох» і презентувались читачам у ході цьогорічного 5-го
Міжнародного поетичного фестивалю «Слов’янські обійми».

Наостанку слід сказати, що вихід «Якоря для двох» – один
епізод (звісно, дуже помітний!) із багатьох в українсько-південнослов’янських
літературних взаєминах, і Анна Багряна сьогодні стала в них однією з
найяскравіших постатей. За це каже хоч би той факт, що позаторік вона отримала
на «Слов’янських обіймах» відзнаку «Срібне летюче перо» за переклад поезій
Елисавети Багряної на українську. Анна активно перекладає поезію також з
македонської, хорватської, сербської. А найсвіжішим доказом її творчої
непосидючості та різноплановості зацікавлень стане збірка відомого сербського
поета, академіка Рісто Василевскі, що в україномовній інтерпретації Багряної невдовзі
вийде в згаданій вище «Твердині».