Яблучний музей Олександра Довженка

148

Закінчення. Початок у ч.21

КАДРИ З ФІЛЬМІВ, КАДРИ
ЖИТТЯ

Діюча музейна експозиція розташована поруч у сучасному
будинку. Відразу при вході – полиця подарунків Довженку, книжки Любові Забашти,
Валентини Ткаченко, Олеся Гончара, Максима Рильського, Миколи Бажана і не
тільки з їхніми автографами. Оформлення виставки, на диво, стильне й сучасне,
без радянського однострою і підписів: всі експонати розташовані, як кадри з
фільму. Клац – дитинство малого Сашка, клац – його шкільні роки, ще кадри –
Довженко-дипломат, харківський період його життя і кінематографія – Одеса,
Київ, Москва… Чорна зала воєнного періоду. Кадри з життя, кадри з фільмів, десь
особисті речі – люстерко, капелюх, виготовлений із рисової соломи, шкіряна
валіза, портфелі, ціпок з орнаментом, вудка, записи, сторінки з творів. Тут і
перші експонати, передані дружиною Довженка – Юлією Солнцевою 1959 року з
колишньої московської квартири, і вже пізніші – після її смерті 1990 року. На
закінчення – кадри зі стрічок, зняті за сценаріями Олександра Петровича, але
вже без нього.

Привертає увагу найновіший експонат музею – вирізьблене
родове дерево Довженка роботи сосницького майстра Анатолія Семенцова. Кожне
яблуко на цім чарівнім дереві – чиєсь життя, десь гілки розростаються далі, а в
когось, як у самого Олександра Петровича, продовження немає: він ніколи не мав
дітей. Внизу – опалі яблучка, сестри й брати письменника, які рано померли й не
залишили після себе нащадків.

 

ДОВЖЕНКО КІНОШНИЙ

І який же музей режисера «Землі», фільму, що після
міжнародного референдуму у Брюсселі увійшов до числа 12 найкращих стрічок
всесвітньої історії кіно, без кінозалу? Хоч невеликий, але є. У нім кожен
відвідувач може замовити для перегляду будь-який фільм Олександра Довженка, або
й стрічки про самого геніального режисера, і фільми за його сценаріями
«Зачарована Десна», «Повість полум’яних літ», зняті дружиною після його смерті.
Кінооператор (і навіть така посада є у штаті!) каже, що найчастіше замовляють
«Зачаровану Десну» і «Землю». За окрему плату – для вас стрічки з Київської
кіностудії, з якою музей у дружніх відносинах, фільми Леоніда Бикова, Івана
Миколайчука, Сергія Параджанова тощо. За 12 гривень вам запишуть на диск
програми й спогади про Довженка. На жаль, диски з фільмами Олександра Петровича
не продаються: потрібна ліцензія. Хоча попитом вони користувались би
однозначно.

У кінозалі часто проводять музейні уроки й літературні
вечори для школярів про творчість Довженка, відомих режисерів, письменників
рідного краю. За відповідну плату кожен бажаючий може прослухати тематичну
екскурсію, якщо його цікавить окремий аспект з життя письменника-режисера. Тут
же – змінна виставка на той час пропонували ознайомитись із літературною
творчістю соснівчан. Музейні працівники ще опікуються радіопрограмами, що
присвячені Олександру Петровичу, а також відзначають день пам’яті митця і день
заснування музею, а також допомагають відбутися Всеукраїнському молодіжному
кінофестивалю «На хвилях зачарованої Десни».

 

АВТОБУС ДЛЯ
ЕТНОГРАФІЧНИХ ПОЇЗДОК І САДІВНИК ДЛЯ ПІДТРИМКИ ДЕРЕВ

«У 60-х роках сюди було паломництво у прямому сенсі. А
1984 рік запам’ятався особливо – 8-10 груп щодня. Люди приходили без кінця – не
можна було зайнятись науковою роботою. Тоді ж музей був майже безкоштовний: 5
копійок за дитячий і 10 за дорослий квитки», – згадує Любов Наконечна, директор
музею з семирічним стажем. Зараз з упевненістю можна сказати, що то були
рекордні часи – понад 40 тисяч туристів на рік. 
А в рік 90-ліття від дня народження Олександра Петровича тут проходив
Всесоюзний кінофестиваль, і цілі потоки делегацій кінематографістів із
Болгарії, Чехословаччини, Румунії, Польщі, Німеччини, Куби, Індії зачастили
сюди. В останні роки відвідувачів менше, але вже цього літа приїздили
шанувальники з Франції, Італії, Канади, Німеччини. Цікаво, що іноземці
почуваються у садибі Довженка зручно: дехто відпочиває в альтанці, на лавочках,
дехто лежить на траві, гуляє серед традиційних квітів Довженкового дитинства –
старовинних жовтих жоржин і чорнобривців, й усі з радістю пригощаються яблуками.

До речі, ще раз про яблука. Задля плодовитості
історичного садка у музейному штаті є навіть садівник. За хатою – відтворений
ще й город, а весь урожай, що не споживають відвідувачі, віддається місцевим
дитячому садку й лікарні. Мало який музей в Україні може козиряти своїм
автобусом, а в Сосниці він є і використовується для етнографічних поїздок.
Головна хранителька музею Марія Мірошниченко, як і всі працівники, сподівається
на розширення експозиційних приміщень, бо показати є що: вишивані сорочки, килими,
побутові речі. Та на традиційне безгрошів’я музей скаржиться мало –
Чернігівське управління культури сяк-так допомагає. Минулого року, наприклад,
вдалось переробити майже розвалений постамент на бюст Олександра Довженка, що
тепер – суцільно-гра­нітний.

Особисто мене приворожила книжка Сергія Тримбача
«Олександр Довженко: Загибель богів», геть зачитана не тільки соснівчанами, а й
шанувальниками з усієї Чернігівської області. На жаль, вийшла мізерним тиражем,
тож і купити її вже нереально. Сподіваємось на її перевидання, як і на нові
дослідження довженкіани, адже, за заповітом Юлії Солнцевої, 2009-го року
повинні були відкритися секретні архіви Олександра Довженка, що у Москві.
Документи, записники, численні папки мали б затінити білі плями, що стосуються
переважно сум’ять митця зі Сталіним. Та поки що глухо. Як довго!?

 

ЯК ДІСТАТИСЬ?

У районний центр Сосниця найкраще діставатись із
Чернігівського автовокзалу: маршрутки ходять часто. Але варто виїжджати раніше,
позаяк час поїздки – приблизно дві з половиною години, а музей працює до 17.00.
Є варіанти їхати залізницею до селищ Бахмач або Мена, а там – долати відстань,
питаючись у людей. З центру містечка до самої Довженкової садиби – кілька
хвилин, всякий соснівчанин зорієнтує вас, у якому напрямку ті кілька хвилин
потрібно витратити.

 

ДЕ ПЕРЕНОЧУВАТИ?

Можна порадіти дешевизні номерів у місцевому готелі, а це
всього лиш 40 гривень. Спочатку працівниці готелю перепитають, чи ви точно
вирішили у нім ночувати, а пізніше дуже здивуються вашій сміливості, якщо ви
залишитесь непохитні у своєму рішенні… але перепитають для певності ще раз. У
готелі раджу нічому не дивуватись. Але де ще знайти стільки екстріму!?
Неекстремалам можна взяти з собою намети й заночувати на схилах зачарованої
Десни – всього кілька кілометрів від Сосниці. З продуктовими крамничками
проблем не буде, із закладами харчування – складніше. Якщо обирати, то краще
піти в кафе «Єва».

 

ЦІНИ

Вхід платний, але якщо ви пенсіонер, студент, школяр, то
квиток вам продадуть зі знижкою. Якщо на малу батьківщину Олександра Довженка
вас приїхало семеро, або й у більшій кількості, то ви автоматично
забезпечуєтесь екскурсоводом. Попередні екскурсії можна замовити за телефоном
2-15-90, до того ж, за бажанням, можна обрати їхню тематику. Корисної
макулатури про письменника й режисера чимало – і буклети, й календарики,
проспекти, каталог меморіальних речей, флаєри, набори листівок.

 

ЩО ПОБАЧИТИ ЩЕ?

Десна, Довженко казав, зачарована.

Колишня жіноча гімназія ХІХ ст. (будинок контрастно
відрізняється від архітектури усієї Сосниці).

Покровська церква 1847.

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!