На фоні шоку та жаху від російського вторгнення в Україну багато хто намагався звинуватити у всьому виключно Володимира Путіна. Поки міжнародна аудиторія намагається осмислити немислимі сцени, що нині розгортаються в серці Європи, зручно вважати, що Путін просто збожеволів, – пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.
Є щось обнадійливе в думці, що різанина в Україні сталася через злочинне безумство однієї людини. Однак розмови про “Божевільного Володимира” – це втішний міф, який маскує значно похмурішу реальність.
Хоча добре задокументована одержимість російського правителя Україною відіграла важливу роль у розпалюванні найбільшого європейського конфлікту з часів Другої світової війни, рішення вторгнутися в Україну повністю відповідало його давнім публічним заявам та зовнішньополітичним цілям, які з ентузіазмом підтримує більшість росіян. Це їхня війна такою ж мірою, як і війна Путіна.
Дані недавніх опитувань ясно показують, що росіяни підтримують війну. В перші дні після вторгнення 24 лютого особистий рейтинг Путіна фактично піднявся до багаторічного максимуму. За даними опитування соціологічного агентства ВЦИОМ, рейтинг Путіна за тиждень, що закінчився 27 лютого, підскочив на 6% і досяг 70%. Аналогічне зростання на 7% за той же період зафіксувало агентство з проведення опитувань ФОМ, у результаті схвалення Путіна досягло 71%.
Прості росіяни стоять у черзі, щоби публічно підтримати військові дії. Брендинг Z, який використовують російські війська в Україні, стає все більш поширеним по всій країні як умовний символ підтримки, тоді як дедалі більший список громадських діячів і професійних колективів публікує заяви на підтримку вторгнення. Наприклад, керівники 250 російських вишів опублікували 4 березня офіційне звернення Союзу ректорів Росії, яке виправдовує війну і закликає росіян згуртуватися навколо Путіна.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Тим часом, внутрішня опозиція вторгненню не заважає. Протести відбулися у ряді міст по всій Росії, але ці акції зібрали відносно невеликі натовпи і не набрали обертів.
Хоча мужність окремих російських протестувальників не викликає сумнівів, марно говорити про значний опозиційний рух, доки не побачимо антивоєнні мітинги, які зібрали сотні тисяч людей. Зараз немає жодних ознак, що це може статися. Більшість росіян більше занепокоєні відходом із країни міжнародних споживчих брендів, ніж військовими злочинами, які їхня армія чинить в сусідній Україні.
Багато росіян просто відмовляються визнавати звірства, які супроводжує путінське вторгнення. З початку бойових дій у міжнародних ЗМІ з’явилося багато повідомлень про те, як українці не змогли переконати своїх російських родичів, що російська армія бомбардує українські міста та села.
Принадно інфантилізувати російську громадськість і стверджувати, що її просто позбавляють достовірної інформації, але це нечесно. У той час як Кремль суворо контролює основні ЗМІ країни, росіяни можуть легко отримати доступ до альтернативних джерел інформації, якщо захочуть. Жахлива правда в тому, що десятки мільйонів росіян охоче приймають орвеллівську брехню, яку просуває кремлівське телебачення, і поділяють почуття, які виражають провоєнні чирлідери країни.
Нинішні провоєнні настрої з’явилися не відразу. Протягом століть Росія люто виступала проти боротьби України за державність. Натомість росіян заохочували поблажливо ставитися до України як до молодшого брата, який потребує дисципліни та керівництва.
У той час як народні демонстрації української ідентичності традиційно ще терпіли, будь-яка спроба просувати ідею справді окремої української нації інтерпретувалася як прямий напад на Росію та сприймалася відповідно. Незважаючи на понад 30 років незалежності України, таке імперіалістичне мислення залишається живим у нинішній Росії.
За останні вісім років Кремль уміло посилив ці глибоко вкорінені упередження і образи. Після захоплення Криму у 2014 році та військової інтервенції Москви на сході України російську громадськість щодня годують дезінформацією, спрямованою на демонізацію та дегуманізацію українців як нацистів і маріонеток Заходу. За словами самого Путіна, сучасна Україна стала “антиросійською”, і вона представляє екзистенційну загрозу для Росії.
На фоні того, що більшість росіян підтримує вторгнення, неможливо очікувати, що санкції чи глобальне засудження переконають Путіна у необхідності змінити політику. Навпаки, зріст витрат, накладених міжнародною спільнотою, лише підштовхує росіян ще більше підтримувати військові дії і переконує, що саме існування незалежної України є частиною масштабної антиросійської змови. У цій альтернативній реальності зростаючі труднощі розглядатимуться як неминуча плата за захист Росії від зовнішніх ворогів.
Якщо демократичний світ серйозно налаштований зупинити Путіна, він має залишити будь-яку надію на внутрішню опозицію війни. Не буде ні палацових переворотів, ні народних повстань, доки більшість росіян продовжують поділяти нестримну одержимість Путіна підпорядкуванням України. Натомість єдиний спосіб вплинути на Росію – позбавити її доходів для фінансування військової машини, різко підвищивши водночас здатність України захищатися.
Вторгнення Путіна в Україну – визначальний момент його правління, і він користується рішучою підтримкою російського народу. Він не відступить, поки не збанкрутує і не закривавиться.
Переклад Gazeta.ua