Виповнилося 40 років з
дня смерті відомого українського письменника Володимира Гжицького. З цієї
нагоди на Личаківському цвинтарі у Львові, де він похований, була відправлена
панахида. Вшанувати пам’ять письменника прийшли львівські літератори.
Львівські літератори висловили побажання встановити меморіальну
дошку на будинку, де жив В.Гжицький і видати повне зібрання його творів згідно
з текстами оригіналу.Продовження вшанування пам’яті
В.З. Гжицького відбулося у приміщенні Львівського відділення Національної
спілки письменників України. Зі словом про творчий шлях В.Гжицького виступив львівський письменник і громадський діяч Роман Лубківський, своїми спогадами також поділилися письменники Микола Петренко, Левко Різник,
Юрій Коваль, Ярослав Камінецький. Народний артист Святослав Максимчук прочитав
новелу письменника «Лось».
Довідка.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Це письменник із покаліченою сталінщиною долею, із тих, які зазнали жахів північних таборів, але дивом залишилися
живим. Був заарештований 38-літнім, змогу дістатися на Україну отримав, коли
мав уже шістдесят один рік.
Народився Володимир Гжицький 15
жовтня 1895 р. в с. Острівець, нині – Теребовлянського району, в сім’ї вчителя.
Вчився у Тернопільській українській гімназії.
Війна 1914 р. перервала
навчання, закінчив гімназію у 1917 р. В. Гжицький воював в Українській
Галицькій Армії – у чині поручника. Перейшов Збруч, добрався у 1919 р. до
Харкова. Там працював на різних роботах – робітником у млині, розносив газети і
т. ін. Вчився в інституті сільського господарства. Був членом Спілки селянських
письменників “Плуг”, потім, як виходець з Галичини, – організації “Західна
Україна”. В. Гжицький починав як поет і драматург. Про це свідчать поетична
збірка “Трембітині тони” (1924), драматичні твори для дітей, які успішно
ставили у Харкові: “По зорі”(1925), “Вибух” (1927), п’єса “Наступ” на тему
класової боротьби на селі часів колективізації (1931). І все ж найбільше талант
В. Гжицького розкрився як прозаїка. Перша повість “Муца” вийшла 1928 р.
Невдовзі побачили світ знаменитий роман “Чорне озеро” (1929, нова ред. 1957),
збірка оповідань “Цісарське право”, роман “Захар Вовгура” (1932).
Жахливий рік голодомору –
1933-й – виявився переломним і в житті Володимира Гжицького: безпідставний
арешт став початком страдницького шляху політичного в’язня.
Роман “Чорне озеро” ліг на
терези, коли “трійка” вирішувала його долю, ліг разом з біографічними даними
письменника – походження з Галичини, участь в УГА і т. ін. У “післятабірний”
час В. Гжицький написав автобіографічну трилогію “У світ широкий” (1960),
“Великі надії”, “Ніч і день” (обидві 1963).
Перші дві частини трилогії – це
романи про шлях молодої людини, Миколи Гаєвського, українця з Галичини.
Письменник відтворив долю героя від початку Першої світової війни, провів його
через перебування в австрійській армії, в УГА.
Художню автобіографію
продовжено у творі “Ніч і день”. Найцінніше у цьому творі – достовірність
фактів, котрі пов’язані з табірними жахами. Автору вдалося викликати враження
повної незахищеності героя і знецінення людського життя в умовах
безпрецедентного в історії людства беззаконня, політичного цинізму, злочину
перед мільйонами людей.
Потім В. Гжицький написав не
менш відомі історичні романи “Опришки” (1962), “Кармелюк” (1971),
автобіографічну повість “Слово честі” (1968); ряд творів для дітей та про
природу.
Хрестоматійним вже стало
оповідання письменника “Лось”. Написання його датоване 1946 – 1956 рр.
Багатоманітна жива природа постає і з етюдів про птахів. Чотирнадцять таких
етюдів В. Гжицький об’єднав у книжечці “Петрикові чорногузи” (1966). Пізніше
уже більше їх надруковано у посмертній збірці “Пролог до осені” (1978). Ці його
своєрідні природознавчі етюди насичені цікавою інформацією, багатьма влучними
спостереженнями і, головне, перейняті й зігріті добрим почуттям до всього
живого.
Писав В. Гжицький і мемуари про літературно-мистецьке життя 20-х
років, про колег по перу. Був перекладачем. Помер письменник 19 грудня 1973 р.
у Львові. Реабілітований.