Вклонімося її світлій пам’яті

2434

Лариса Миколаївна ВАСИЛЬЄВА (1935-2018)

 

85 років тому у Харкові народилася мила українська дівчинка Лариса Кучеренко, яка згодом стала видатною російською поетесою, громадською діячкою.

Мільйони телеглядачів знають її ще й як автора яскравих історико-документальних фільмів. Українці Москви, читачі й працівники єдиної на всю Росію Бібліотеки української літератури, яка донедавна ще діяла тут на вул. Трифоновській, 61, пам`ятають її як одну з небагатьох провідних представників російської інтелігенції, яка солідарно з дружньою їй колишньою заступницею мера Москви й теж харків`янкою Л.І. Швецовою (1949-2014) реально допомагала становленню БУЛ й до кінця своїх днів робила все од неї залежне, аби врятувати унікальний осередок української культури від недалекоглядної наруги-руйнації.

В день народження Лариси Васильєвої вклонімося її світлій пам`яті. Перечитаймо її поезії. Є вони й в українських перекладах, зокрема, від її давнього друга Дмитра Павличка. Долучаю до того поетичного букету й свою скромну квітку перекладача-прихильника.

 

ПОРТРЕТ ОТЦА

Когда-то запорожские казаки,

прославленные смелостью своей,

оставили невидимые знаки

в сердцах своих детей.

 

Не потому ль в решительные годы

в расцвете самых бескорыстных сил

на ветре еле видимой свободы

ты Т-34 выводил?

 

Я не судья твоим сужденьям строгим

об этом сложном времени моём,

где мне легко поётся одиноким,

не знающим оглядки соловьём,

 

но я запомню, дедушки-казаки,

прославленные смелостью своей,

оставили невидимые знаки

в сердцах детей.

 

ПОРТРЕТ БАТЬКА

Я відаю, що в час звитяг прадавніх

відважний лицар, січовий козак

сам рубаний не раз у битвах славних,

в серцях дітей лишав незримий знак.

 

Чи ж не тому у рокові роки ті

ти, розумом розкуто молодий,

виводив Т-34 в битви,

як шаблю з піхви двигнув предок твій.

 

Я не суддя твоїм оцінкам строгим

про час, в який живе дочка твоя,

що в нім душа співає одиноким,

але ж і вільним соло солов`я,

 

та ж пам`ятаю, запорожці-предки,

звитягою преславні між людей,

залишили нам знаки непомерклі

в серцях дітей.

 

Переклав Віталій КРИКУНЕНКО (Москва, Росія)

 

На фото: Лариса Васильєва з Дмитром Павличком у читальній залі Бібліотеки української літератури в Москві. Проблемна бесіда, слова, що йдуть од серця… Невдовзі в «Літературній Україні» з`явиться чергова добірка лірики Л. Васильєвої в блискучих павличкових перекладах…

 

“Українська літературна газета”, ч. 25 — 26 (291 — 292), 18.12.2020

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!