Лариса Миколаївна ВАСИЛЬЄВА (1935-2018)
85 років тому у Харкові народилася мила українська дівчинка Лариса Кучеренко, яка згодом стала видатною російською поетесою, громадською діячкою.
Мільйони телеглядачів знають її ще й як автора яскравих історико-документальних фільмів. Українці Москви, читачі й працівники єдиної на всю Росію Бібліотеки української літератури, яка донедавна ще діяла тут на вул. Трифоновській, 61, пам`ятають її як одну з небагатьох провідних представників російської інтелігенції, яка солідарно з дружньою їй колишньою заступницею мера Москви й теж харків`янкою Л.І. Швецовою (1949-2014) реально допомагала становленню БУЛ й до кінця своїх днів робила все од неї залежне, аби врятувати унікальний осередок української культури від недалекоглядної наруги-руйнації.
В день народження Лариси Васильєвої вклонімося її світлій пам`яті. Перечитаймо її поезії. Є вони й в українських перекладах, зокрема, від її давнього друга Дмитра Павличка. Долучаю до того поетичного букету й свою скромну квітку перекладача-прихильника.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
ПОРТРЕТ ОТЦА
Когда-то запорожские казаки,
прославленные смелостью своей,
оставили невидимые знаки
в сердцах своих детей.
Не потому ль в решительные годы
в расцвете самых бескорыстных сил
на ветре еле видимой свободы
ты Т-34 выводил?
Я не судья твоим сужденьям строгим
об этом сложном времени моём,
где мне легко поётся одиноким,
не знающим оглядки соловьём,
но я запомню, дедушки-казаки,
прославленные смелостью своей,
оставили невидимые знаки
в сердцах детей.
ПОРТРЕТ БАТЬКА
Я відаю, що в час звитяг прадавніх
відважний лицар, січовий козак
сам рубаний не раз у битвах славних,
в серцях дітей лишав незримий знак.
Чи ж не тому у рокові роки ті
ти, розумом розкуто молодий,
виводив Т-34 в битви,
як шаблю з піхви двигнув предок твій.
Я не суддя твоїм оцінкам строгим
про час, в який живе дочка твоя,
що в нім душа співає одиноким,
але ж і вільним соло солов`я,
та ж пам`ятаю, запорожці-предки,
звитягою преславні між людей,
залишили нам знаки непомерклі
в серцях дітей.
Переклав Віталій КРИКУНЕНКО (Москва, Росія)
На фото: Лариса Васильєва з Дмитром Павличком у читальній залі Бібліотеки української літератури в Москві. Проблемна бесіда, слова, що йдуть од серця… Невдовзі в «Літературній Україні» з`явиться чергова добірка лірики Л. Васильєвої в блискучих павличкових перекладах…
“Українська літературна газета”, ч. 25 — 26 (291 — 292), 18.12.2020
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.