Віталій Крикуненко. Уклін земляцький Михайлові Жванецькому

378

Минув сумний день. Помер  Михайло Жванецький. Великий одесит помер у  Москві, незадовго до  відходу у вічність, рішуче відмовившись од публічних виступів. Не до сміху стало, — подумав хтось. А мені  здається, що його не вельми веселий , але ж який штудерний, грайливий і дошкульний, часом безстрашний і завжди безпрограшний  усміх і сміх розумної душі триває й зрештою налаштовує людей на серйозний лад. Нехай би сьогодні й завтра замовкли незчисленні  балаганні шоу на всіх «кварталах», сценах і екранах. Нехай промовляє народний артист України Жванецький.

Мені звучить його живий голос відтоді, як на початку вісімдесятих почув  його земляцьке привітання («О, так вы тоже с Украины – значит, земляки!») в коридорі журналу «Студенческий меридиан», де ми схвильовано зустрічали  найгострішу «зірку» радянської сатири, що раптом перемістилася з берегів  Неви на асфальтового кольору московський небосхил.  Й на якийсь час «зірка» Жванецького  осяяла саме наш «Студенческий меридиан», де я тоді працював відповідальним секретарем. Популярний журнал ЦК ВЛКСМ і Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР, що виходив мільйонним накладом, його головний редактор філософ Володимир Попов та творчий  колектив тепло прийняли  нового працівника, який отримав тут гостинну, майже, як в Одесі, першу московську гавань і згодом цілковито облаштувався в Москві, отримавши квартиру. А тим часом справно, хоча, зрозуміло, й з певними пільгами, маестро виходив на роботу, брав участь в обговоренні  редакційних проблем, енергійно брався  до поповнення сатирико-гумористичного розділу «Параллель»,  долучався до зустрічей з читачами журналу. В домашньому архіві бережу як реліквії автографи  Михайла Жванецького,  його фотографії тієї пори. Тут ви бачите фрагмент  його листа й  фотопортрет автора. На засіданні редколегії  Михайло Михайлович засідав поряд з академіком, космонавтом, заступником міністра, світилами різних наук й хтозна, чи не занадто  обтяжували  ліричну душу письменника-сатирика незрідка таки затяжні й надто серйозні дискусії, що точилися там. Втім, як колишній член  тієї редколегії, я (другий од вікна – сиджу – відречено схилившись над блокнотом,  може, якраз риму нишком спіймав?), інколи таки примудрявся  потай спілкуватися й з Музою… Скоро після того, як Михайло Михайлович цілковито перейшов на творчу роботу, я за рекомендацією  Олеся Гончара, став працювати  в секретаріаті  Правління Спілки письменників СРСР, де зрідка (схоже, що  М. Жванецький не полюбляв оббивати пороги знаменитого Дому Ростових, цілковито віддаючись  творчості та  нескінченним гастрольним поїздкам) ми бачилися , принагідно добрим словом згадуючи його рідну Одесу та  «Студенческий меридиан».

Бачу світлий пронизливий та лоскітливий погляд його розумних очей, перечитую  як  заповітні його рядки з давнього листа, в якому  Жванецький  закликає читачів «Студенческого меридиана»:

НАЧИНАЙТЕ ОСТРИТЬ, НИЧЕГО НЕ БОЙТЕСЬ — ВС₴ БУДЕТ  ХОРОШО!

Вічная пам`ять Сміливцю-дотепнику і мудрецеві!

Нехай  царствує!

м. Москва, Росія

На фото: Віталій Крикуненко і Михайло Жванецький (на передньому плані).

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!