Минув сумний день. Помер Михайло Жванецький. Великий одесит помер у Москві, незадовго до відходу у вічність, рішуче відмовившись од публічних виступів. Не до сміху стало, — подумав хтось. А мені здається, що його не вельми веселий , але ж який штудерний, грайливий і дошкульний, часом безстрашний і завжди безпрограшний усміх і сміх розумної душі триває й зрештою налаштовує людей на серйозний лад. Нехай би сьогодні й завтра замовкли незчисленні балаганні шоу на всіх «кварталах», сценах і екранах. Нехай промовляє народний артист України Жванецький.
Мені звучить його живий голос відтоді, як на початку вісімдесятих почув його земляцьке привітання («О, так вы тоже с Украины – значит, земляки!») в коридорі журналу «Студенческий меридиан», де ми схвильовано зустрічали найгострішу «зірку» радянської сатири, що раптом перемістилася з берегів Неви на асфальтового кольору московський небосхил. Й на якийсь час «зірка» Жванецького осяяла саме наш «Студенческий меридиан», де я тоді працював відповідальним секретарем. Популярний журнал ЦК ВЛКСМ і Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР, що виходив мільйонним накладом, його головний редактор філософ Володимир Попов та творчий колектив тепло прийняли нового працівника, який отримав тут гостинну, майже, як в Одесі, першу московську гавань і згодом цілковито облаштувався в Москві, отримавши квартиру. А тим часом справно, хоча, зрозуміло, й з певними пільгами, маестро виходив на роботу, брав участь в обговоренні редакційних проблем, енергійно брався до поповнення сатирико-гумористичного розділу «Параллель», долучався до зустрічей з читачами журналу. В домашньому архіві бережу як реліквії автографи Михайла Жванецького, його фотографії тієї пори. Тут ви бачите фрагмент його листа й фотопортрет автора. На засіданні редколегії Михайло Михайлович засідав поряд з академіком, космонавтом, заступником міністра, світилами різних наук й хтозна, чи не занадто обтяжували ліричну душу письменника-сатирика незрідка таки затяжні й надто серйозні дискусії, що точилися там. Втім, як колишній член тієї редколегії, я (другий од вікна – сиджу – відречено схилившись над блокнотом, може, якраз риму нишком спіймав?), інколи таки примудрявся потай спілкуватися й з Музою… Скоро після того, як Михайло Михайлович цілковито перейшов на творчу роботу, я за рекомендацією Олеся Гончара, став працювати в секретаріаті Правління Спілки письменників СРСР, де зрідка (схоже, що М. Жванецький не полюбляв оббивати пороги знаменитого Дому Ростових, цілковито віддаючись творчості та нескінченним гастрольним поїздкам) ми бачилися , принагідно добрим словом згадуючи його рідну Одесу та «Студенческий меридиан».
Бачу світлий пронизливий та лоскітливий погляд його розумних очей, перечитую як заповітні його рядки з давнього листа, в якому Жванецький закликає читачів «Студенческого меридиана»:
НАЧИНАЙТЕ ОСТРИТЬ, НИЧЕГО НЕ БОЙТЕСЬ — ВС₴ БУДЕТ ХОРОШО!
Вічная пам`ять Сміливцю-дотепнику і мудрецеві!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Нехай царствує!
м. Москва, Росія
На фото: Віталій Крикуненко і Михайло Жванецький (на передньому плані).
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.