“Українська літературна газета”, ч. 7 (363), липень 2024
МАЛОВІДОМА СТОРІНКА ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО ЖИТТЯ КИЄВА (1895-1905)
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Упродовж 1893-1900 років у Києві виходила газета «Жизнь и искусство». Це унікальне явище в історії культури України і всієї тодішньої імперії: вона друкувалася щоденно, причому великим форматом (А2). Особливу увагу російськомовне видання приділяло популяризації українського Слова, забороненого пресловутим указом Олександра ІІ «Визволителя» на німецькому курорті Емсі в травні 1876 року.
У лютому 1895 року редакція зібрала в хрещатицькому «Гранд-отелі» 37 письменників, музикантів, акторів, журналістів для утворення Літературно-артистичного товариства. Першим головою був редактор-видавець денника Михайло Країнський – випускник юридичного факультету Університету св. Володимира, власник потужної друкарні, купець 2-ї гільдії. Вочевидь, він і спонсорував оренду приміщень для товариства – спочатку в будинку Михайлова на вулиці Ново-Єлизаветинській (нині Євгена Чикаленка), а з лютого 1896 року в 4-поверхівці князя Мещерського на розі вулиць Великої Васильківської і Рогнідинської, 13/1.
Після затвердження владою Статуту Київського літературно-артистичного товариства було обрано правління. До його складу ввійшли, зокрема, мати Лесі Українки Олена Пчілка, Михайло Старицький, Микола Лисенко, Микола Тутковський, Іван Стешенко, Володимир Антонович, Володимир Науменко. Головою став видатний київський архітектор Володимир Ніколаєв. Масовими трибунами організації була популярна газета «Жизнь и искусство» та її однойменний ілюстрований додаток.
Ніколаєв перебудував два орендовані поверхи, створивши залу на 500 місць та приміщення для бібліотеки, читальні, більярдної, буфету. А в 1901 році КЛАТ передислокувалося на Хрещатик, 15, у будівлю Театру Крамського, зала якого вміщувала 900 глядачів – більше, ніж у Театрі Соловцова.
Численні факти свідчать про велику популярність заходів товариства, яке стало епіцентром усього культурного життя Києва. Це щорічні вечори пам’яті Тараса Шевченка. Це масове відзначення 100-ліття виходу в світ «Енеїди» Івана Котляревського. Це літературно-музичні свята на честь ювілеїв творчої діяльності Івана Нечуя-Левицького, Олени Пчілки, Миколи Лисенка. Це вистави, концерти, різноманітні благодійні акції, зокрема збір коштів для таємної допомоги політзекам… Почесний член КЛАТу Ілля Рєпін допоміг організувати виставку 80-ти картин провідних малярів.
Правління проводило конкурси літературних, музичних і художніх творів – на анонімній основі: без зазначення авторства, за девізами. Переможницями і володарями «Золотого жетона» були Леся Українка, Олена Пчілка, Микола Лисенко, Микола Тутковський.
За статистикою, наприклад, протягом 1903 року заходи товариства відвідало 12.750 чоловік. У березні на Шевченківському вечорі було понад 900 глядачів – навіть ця зала не могла вмістити всіх бажаючих!
Душею товариства був Микола Лисенко. В умовах переслідування української мови його музика лунала як текст. Олена Пчілка згадувала: «Це була пророча українська проповідь без слів… Лисенко зігрівав серця людям старим, запалював серця людям молодим і навіть найменшим – дітям».
Ушанування ювілею великого композитора, піаніста, диригента, педагога, фольклориста і громадського діяча стало національним святом. Організовані товариством урочистості тривали три дні – з 19 по 21 грудня 1903 року.
Напередодні й під час ювілейних заходів поліція та жандармерія перебували на посиленому чергуванні. Дії силових структур контролював директор департаменту поліції МВС Олександр Лопухін: влада побоювалася переростання урочистостей у масові заворушення…
Кияни зібрали й подарували улюбленому ювілярові 6.000 рублів для придбання будинку. Проте Микола Віталійович завдяки цим коштам заснував Музично-драматичну школу на вулиці Великій Підвальній, 15, у будинку батька винахідника вертольота Ігоря Сікорського. Причому професор психіатрії Іван Сікорський викладав майбутнім акторам фізіогноміку.
У 1905 році стукачі доносили владі, що товариство (цитую історика Михайла Рибакова) «перетворилося в місце обговорення перебудови існуючого державного ладу». За місяць до появи псевдоконституції – Маніфесту Миколи ІІ Кривавого – поліція влаштувала побоїще на «українофільському» зібранні й заарештувала аж 267 чоловік. Зрештою, 17 вересня ненависне царату Київське літературно-артистичне товариство закрив українофобний генерал-губернатор Павло Савич…
Віталій Довгич,
науковий співробітник Музею Лесі Українки, доцент
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.