Віктор Терен. «Ще раз про Шевченківську премію»

530

У своєму інтерв’ю Суспільному телебаченню від 3 листопада цього року Голова Комітету з Національної премії імені Шевченка Юрій Макаров заявив, що під час першого туру ми відсіюємо те, що потрапило в цей список випадково.

Не буду називати тих, хто “відсіюватиме”, лишень скажу, що в новоствореному Комітеті немає жодного українського прозаїка. Є, наприклад, телеведуча Алла Мазур – при всій повазі, я не розумію, яке  має відношення фах телеведучої до літератури або малярства. Але насамперед про художні твори, які з точки зору Ю. Макарова, потрапили в цей список випадково. Це художня історична епопея “101 рік України” в 10 книгах Тимура та Олени Литовченко, поема “Сковорода” Наталі Дзюбенко-Мейс та інші визначні твори українських письменників. Натомість сам Макаров висунув на здобуття шевченківської премії Бориса Херсонського, характеризуючи його такими словами (цитую з  подання Макарова):

«Це надзвичайно талановитий поет, голос свого покоління, представник єврейської і водночас православної традиції в рефлексії сучасної України. Водночас яскравий приклад того, як російськомовні і російсько орієнтовані митці (виділення жирним шрифтом моє, – В.Т.) відкривають для себе світ українського слова й позначають нові напрямки української культури”.

На мою думку, в Україні достатньо україномовних і українсько орієнтованих митців, які заслуговують на відзначення їх Національною Державною премією Тараса Шевченка. Чи може це не так важливо – українськомовний поет чи російськомовний? Я помістив на своїй сторінці у Фейсбуці пост такого змісту:

“Друзі! В мене виникла досить нетолерантна суперечка з головою Шевченківського Комітету п. Ю.Макаровим… з приводу висунення ним, як Головою Комітету, на здобуття шевченківської премії російськомовного поета. Я вважаю, що шевченківську премію має отримати письменник, який пише українською мовою,. Ю. Макаров так не вважає. Ваша думка?”.

Мій пост миттєво набрав до сотні коментарів та поширень, наведу найхарактерніші:

“Це ж Національна премія! Пан  Макаров може не знає, яка в нас (українців) державна і рідна мова? Чи вже черга дійшла й до шевченківської премії – какая разніца на каком язикє?” (Тетяна Фольварочна). “Cучасний світ мистецтва України, безумовно, має бути українським. Лауреат однієї з найпотужніших премій імені Тараса Шевченка має… володіти і творити мовою Кобзаря” (Оксана Корозова). “Треба бити на сполох. Шевченківська премія – це рівень Тичини, Стельмаха, Гончара і Ліни Костенко. У цих творах постає нація. А що пропихує Макаров? Борітеся — поборете” (Петро Ходанич). “Голова журі в принципі має бути безстороннім і оцінювати того, кого подають інші…” (Віктор Мельник).

Не буду цитувати інші занадто “злі” коментарі – пан Макаров може сам відкрити мою сторінку на Фейсбуці й почитати, що думають про нього і про його комітет люди.

Однак Ю.Макаров  у своєму поданні на висунення Херсонського написав, що це – “надзвичайно талановитий поет, голос свого покоління” – і такі подібні епітети. А якщо це так, то, мовляв, яка різниця – якою мовою він пише? Добре, – кажу я сам собі, – почитаю Бориса Херсонського. Почитав. І зараз процитую, щоб ви набралися мужності й теж послухали.

 

руки поверх одеяла а то привяжу их к кровати

не прекратишь будет слабоумие или припадки

Бог покарал Онана за этот грех

расскажу во дворе девчонкам  пусть тебя подымут на смех

и девочки будут смеяться но не над этим

смеяться в принципе свойственно маленьким детям

и не трогай себя между ног и не нюхай пальцы –

 

і т.д., і т.п..

Що ж, Борис Херсонський – лікар-психіатр, то ж може й закономірно, що описане – швидше з області психіатрії? Але, можливо, я занадто прискіпливий? Може, цей вірш, який описує процес онанізму,  випадковий у творчості цього, за висловом Ю.Макарова, “надзвичайно талановитого поета”, гідного премії Тараса Григоровича Шевченка? Тоді процитую щось інше, наприклад:

 

Раздевшись, они занялись, как здесь говорят

Любовной гимнастикой. Августовская жара

Портила дело. Обычно мог три раза подряд,

А тут всего-ничего. Отговорился тем, что пора…

 

Далі Борис Херсонський скаржиться, що його лірична героїня  “ни трахаться не умеет, ни кофе толком сварить”, – власне, не буду текст перезавантажувати  цитатами. Аби переконатися, що торт не свіжий, не потрібно його весь з’їсти, достатньо шматочка.

І ось Комітет вивів у другий тур саме того, кого й подавав його голова Ю.Макаров, Бориса Херсонського.  Практично усі інші (20 з 27) конкурентів були прибрані. І цілком прогнозовано можна очікувати, що йому й дістанеться Національна премія імені Шевченка.

Інколи можна почути – кому потрібні всі ці премії, медальки, дипломи, хіба в цьому щастя? Це глибоко неправильна позиція. Йдеться не про власні нагороди і відзнаки. Йдеться про інше, набагато важливіше.

Ми не можемо стояти осторонь такого, як сьогодні, шельмування імені національного генія – а діяльність пана Макарова і нинішнього Комітету інакше, як знущанням над іменем Тараса Шевченка я назвати не можу.

Я переконаний, що необхідно якнайшвидше розформувати склад нинішнього Шевченківського комітету і створити його на основі знаних в державі гідних осіб та провести повноцінний конкурс на здобуття найвищої державної нагороди у галузі літератури.

 

Віктор ТЕРЕН, лауреат премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки та міжнародних літературних премій імені Джека Лондона (США) та Франческо Петрарки (Італія), депутат Верховної Ради України 2-6 скликань.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.