Національна комісія зі стандартів державної мови винесла на громадське обговорення свій черговий доробок — начерк стандарту державної мови «Термінологія в галузі охорони здоров’я та соціального забезпечення. Термінологія терапії і реабілітації». Мʼяко кажучи, хвалитися нічим, нікуди ця робота не годиться. Вона не лише сира, а ще й дуже неякісна.
Якщо справи розвиватимуться в такому ж річищі й надалі, то стає дуже тривожно за долю безцінного надбання нашого народу. Вихід один — людей з украй низьким рівнем знань і настільки викривленою свідомістю на гарматний постріл не можна підпускати до запровадження загальнообовʼязкових правил української мови.
Далі — по суті. Хтось наполегливо проштовхує в нашу мову чергові покручі:
1) «активність заняттєва»;
2) «заняттєво-орієнтований»;
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
3) «кейс-менеджмент»;
4) «післягострий»;
5) «термінологійний» (хоча тут же згадується ДСТУ 3966:2009 «Термінологічна робота…»);
6) «фізичнотерапевтичний»;
7) «функціювання»…
Можна виявити там ще й такі «перли»:
8) «управління індивідуальним випадком пацієнта»;
9) «участь у бажаних, очікуваних або потрібних особі заняттях».
Далі поясню, чому ж ці породження кволого розуму купи не держаться.
- «Активність заняттєва» — якесь вивернуте словосполучення. Звичне, природне, зрозуміле для всіх — «активні заняття». І можливий подальший розвиток — «схильність до активних занять», «потреба в активних заняттях», «налаштованість на активні заняття» тощо.
Натомість прикметник «заняттєвий» незграбний та досі не засвідчений у поважних словниках. Та й словосполучення «активність заняттєва», похідне від «активні заняття», має ознаки плеоназму, оскільки активність, коли йдеться про людину, якраз і передбачає наполегливе заняття чимось.
- «Заняттєво-орієнтований» — це приклад хибного словотвору та написання. За яким правилом там рисочку вліпили? Вона не можлива між прислівником і дієприкметником. Крім того, неприродну мовну одиницю «заняттєво» також не містять загальновизнані словники.
Чому б не написати просто та, як наслідок, безпомилково: «орієнтований на заняття»?
- «Кейс-менеджмент» — це приклад навіть не змішування української мови з англійською, а живцем здертого англіцизму (case management). Причому в українській мові складові частини нового поняття не мають тих значень, які привносяться: дотепер іменник «кейс» означав плоску тверду сумку, а «менеджмент» — управління, керівництво.
Така злотворчість явно суперечить пп. «г» п. 6 ст. 3 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», де ставиться вимога сприяти «вживанню замість іншомовних українських слів, словосполучень і термінів у разі, якщо в українській мові існують рівнозначні відповідники, та підвищенню рівня обізнаності громадян про них».
Є просте й питоме українське слово — «супровід». Тому немає жодних підстав для введення в нашу мову неприйнятного за багатьма ознаками поняття «кейс-менеджмент».
- «Післягострий» — яскравий приклад нечуття мови тими, хто вирішив такий горе-новотвір пустити у світ.
В українській мові є низка прикметників, які починаються з «після…»: післяаварійний, післявеликодній, післявесільний, післявиборчий, післявідлиговий, післявоєнний, післяврожайний, післягарантійний, післягрозовий, післядипломний, післядощовий, післяекзаменаційний, післяжнивний, післяжовтневий, післязбиральний, післязмагальний, післяінсультний, післяінфарктний, післякризовий, післяльодовиковий, післяматчевий, післяменструальний, післямонгольський, післяобідній, післяопераційний, післяпасхальний, післяполивний, післяпологовий, післяполудневий, післяпосадковий, післяпосівний, післяпродажний, післяреволюційний, післярейсовий, післяремонтний, післясвятковий, післятравматичний, післяукісний, післяшкільний, післяшлюбний, післяшоковий. Словотвір усіх цих одиниць прозорий, і щодо кожної з них можна дати відповідь на запитання «після чого?»:
— аварія → аварійний; (після чого?) після аварії → після + аварійний = післяаварійний;
— після Великодня → після + великодній = післявеликодній;
— після весілля → весільний → післявесільний;
— після виборів → виборчий → післявиборчий;
— після відлиги → відлиговий → післявідлиговий;
— після війни → воєнний → післявоєнний;
— після врожаю → врожайний → післяврожайний;
— після гарантії → гарантійний → післягарантійний;
— після грози → грозовий → післягрозовий;
— після диплома → дипломний → післядипломний;
— після дощу → дощовий → післядощовий;
— після екзамену → екзаменаційний → післяекзаменаційний;
— після жнив → жнивний → післяжнивний;
— після жовтня → жовтневий → післяжовтневий;
— після збирання → збиральний → післязбиральний;
— після змагання → змагальний → післязмагальний;
— після інсульту → інсультний → післяінсультний;
— після інфаркту → інфарктний → післяінфарктний;
— після кризи → кризовий → післякризовий;
— після льодовика → льодовиковий → післяльодовиковий;
— після матчу → матчевий → післяматчевий;
— після менструації → менструальний → післяменструальний;
— після монголів → монгольський → післямонгольський;
— після обіду → обідній → післяобідній;
— після операції → операційний → післяопераційний;
— після Пасхи → пасхальний → післяпасхальний;
— після поливу → поливний → післяполивний;
— після пологів → пологовий → післяпологовий;
— після полудня → полудневий → післяполудневий;
— після посадки → посадковий → післяпосадковий;
— після посіву → посівний → післяпосівний;
— після продажу → продажний → післяпродажний;
— після революції → революційний → післяреволюційний;
— після рейсу → рейсовий → післярейсовий;
— після ремонту → ремонтний → післяремонтний;
— після свята → святковий → післясвятковий;
— після травми → травматичний → післятравматичний;
— після укосу → укісний → післяукісний;
— після школи → шкільний → післяшкільний;
— після шлюбу → шлюбний → післяшлюбний;
— після шоку → шоковий → післяшоковий.
Коли ж ми повернемося до покруча «післягострий», то побачимо, що на запитання «після чого?» відповіді немає. Причина полягає в тому, що вищенаведені прикметники без першої частини «після…» (від «аварійний» до «шоковий») — відносні, утворені від іменників (аварія, Великдень, …, шок). Натомість «гострий» — прикметник якісний. Тому-то «післягострий» і виглядає якимось непорозумінням, не вписується в наведений стрункий ряд. З кропиви не буде шовку.
- «Термінологійний» — чергове непорозуміння. Для повноти вражень хай би ще й «історійний» до ряду кострубатих породжень додали — якщо блазнювати, то вже на повну котушку.
Як відомо, узвичаєні мовні одиниці відображені в словниках. Там можемо знайти прикметник «термінологічний». Тоді з якого дива написано «термінологійний»?
Виявилося, що в такому словечку дехто вбачає щось «власне українське». Сміх та й годі, адже «термінологія» — то запозичення.
Одночасно згадуються нібито подібні прикметники: емоційний, ностальгійний, організаційний, позиційний, релігійний, сесійний, тенденційний, традиційний, фракційний… Мовляв, діє закон аналогії.
Проте із самим іменником «аналогія» та похідним від нього прикметником чомусь не склалося: аналогія → аналогічний. Чи, може, «аналогійний»? Тоді це вже щось вірусологічне, міфологічне, патологічне чи психологічне, але аж ніяк не морфологічне та загалом філологічне.
Отже, заміна в закріплених у мові одиницях «аналогічний», «вірусологічний», «міфологічний», «морфологічний», «патологічний», «психологічний», «термінологічний», «філологічний» та багатьох-багатьох інших наростка -іч на -ій явно надумана. Понад те, сверблячка постійного переінакшення усталеного — свідчення чогось однозначно нездорового.
Ну і на завершення ще один довід на спростування міркувань тих, хто постійно шукає московський слід в українському словотворі: невже останній повинен суперечити загальнословʼянським підходам до породження похідних слів, бути відхиленням від визначеного напрямку? Тож закликаю порівняти, як перекладається прикметник «термінологічний»:
а) білоруська мова: тэрміналагічны;
б) болгарська: терминологичен;
в) боснійська: terminološki;
г) македонська: терминолошки;
ґ) польська: terminologiczny;
д) сербська: терминолошки;
е) словацька: terminologický;
є) словенська: terminološki;
ж) хорватська: terminološki;
з) чеська: terminologický.
Бачимо повний провал з недоладним утвором «термінологійний»: ніде він не знайшов не лише схожості, а й чогось такого, що його бодай віддалено нагадувало б. Тож, аби щоразу не сідати в калюжу, слід додержуватися чіткої засади: не потрібно чіпати того, що усталилося в мові.
- «Фізичнотерапевтичний» — неоковирне утворення від словосполучення та заразом назви «фізична терапія». У довідкових виданнях не знайшло свого втілення.
Якщо йдеться про дії фахівців з реабілітації, то фізична терапія зводиться до фізіотерапії. Тоді й похідний прикметник знайдеться — «фізіотерапевтичний».
- «Функціювання» — ще одна недоладність. Словники знають іменник «функціонування», утворений від дієслова «функціонувати».
Кому й навіщо потрібно вводити в обіг чудернацького звучання слівця та витісняти з мови давно вкорінені, звичні для всіх одиниці? Це щонайменше шкідництво, розхитування підвалин державної мови.
- «Управління індивідуальним випадком пацієнта» — викрутас, який свідчить про явну ознаку нечуття мови, незнання законів сполучуваності слів. Якщо коротше, бачимо лексико-семантичну помилку.
Випадок — це якісь несподівані обставини, тобто те, що виникає раптово, неждано, отже, не залежить від нашої чи будь-чиєї волі або бажання. А тим, на що ми навіть не маємо змоги впливати, за визначенням не вдасться управляти, тобто спрямовувати чиїсь дії / діяльність, рух / хід у визначеному руслі.
Загалом іменник «управління» (чим?) доречний тоді, коли мовиться про:
1) держави та їх частини (імперією, князівством, королівством, республікою…; колонією, областю, островом, провінцією, територією, штатом…);
2) поселення (містом, селищем, селом…);
3) установи або заклади та їх підрозділи (відомством, державним органом, міністерством…; банком, бюро, лабораторією…; інститутом, лікарнею, семінарією, школою…; відділом, комітетом, сектором, факультетом…);
4) осередки життя та діяльності вірян (абатством, громадою ченців / черниць, монастирем, обителлю…; єпархією, митрополією, парафією, пасторатом, релігійною громадою…);
5) військові підрозділи, взаємоповʼязані одиниці Збройних сил, а також бойові дії (батальйоном, бригадою, військом, полком…; битвою, боєм, вогнем, воєнною операцією, наступом…);
6) людей, їх скупчення та обʼєднання (жінкою, чоловіком…; народом, племенем…; дітьми, підданими, працівниками, слугами, учнями…; масами, натовпом, юрбою…; колективом, особовим складом, персоналом…; командою, організацією, профспілкою, товариством…);
7) маєтність, виробничі / господарські одиниці, підприємства та їх частини (маєтком, обійстям, садибою…; колгоспом, плантацією, фермою…; заводом, комбінатом, компанією, фабрикою, фірмою…; ланкою, складом, цехом…);
8) тварин, гурт худоби (віслюком, волами, конем…; отарою, стадом, табуном, чередою…);
9) майно, засоби, що забезпечують достаток (активами, грошима, капіталом, ресурсами…);
10) засоби перевезення, пересування, а також їх переміщення в просторі (автомобілем, кораблем, літаком, паровозом, човном…; зануренням підводного човна, набиранням висоти вертольотом, польотом винищувача, рухом позашляховика…);
11) обладнання, сукупність приладів, засобів і знарядь праці, а також їх роботу (агрегатом, автоматикою, апаратом, верстатом, кермом висоти, механізмом, технікою…);
12) види господарської діяльності (бізнесом, будівництвом, виготовленням продукції, виробництвом, торгівлею…);
13) суспільні відносини (економікою, інвестиціями, розподілом благ, соціальним забезпеченням…);
14) мінливі, швидкоплинні явища, які потребують нагляду та втручання (інфляцією, потоком інформації, процесом, циклом…).
Крім того, управляти можливо тим, що виходить безпосередньо від тебе або над чим ти владний:
а) своїм гнівом (диханням, настроєм, станом); своєю волею (свідомістю); своїми бажаннями (думками, емоціями, інстинктами, почуттями, пристрастями);
б) своєю / чиєюсь поведінкою; своїми / чиїмись вчинками (діями).
Закономірно, що до жодного з перелічених розрядів слів смислова одиниця «випадок» не належить.
У галузі охорони здоров’я випадки аналізують, вивчають, виключають, виявляють, відстежують, діагностують, досліджують, класифікують, описують, передбачають, підтверджують, пояснюють, пригадують, простежують, реєструють, розглядають, унеможливлюють, фіксують. Також випадкам запобігають, реагують на них тощо.
А що таке «випадок пацієнта»? Може, все-таки «випадок з пацієнтом»?
Родовий відмінок виражає відношення належності. Таким чином, словосполучення «випадок [кого?] пацієнта» правильним виявилося б лише у разі, якби був розумний зміст у виразах «пацієнт має випадок», «пацієнт володіє випадком». Однак випадок нікому належати не може, у тім числі й пацієнту.
Натомість різні випадки з людьми трапляються. Тоді закономірне поєднання слів — «випадок з пацієнтом» («випадок, що трапився з пацієнтом»).
Далі — про мовленнєву надлишковість. Її прикладом може слугувати нанизування слів: «індивідуальний випадок пацієнта» (у разі усунення недоречного відношення належності матимемо «індивідуальний випадок з пацієнтом»).
Індивідуальний випадок — це випадок, який стосується окремого індивіда. Випадок з пацієнтом — це випадок, що стосується якогось пацієнта.
Тобто вже відомо, хто той окремий індивід, він постає під виглядом пацієнта. Тоді одне з двох: або «індивідуальний випадок» (де особа чітко не зазначена), або «випадок з пацієнтом» (де особа безпосередньо названа). Якщо важлива згадка саме про пацієнта, то вибір повинен падати на друге словосполучення. Як наслідок, прикметник «індивідуальний» зайвий, непотрібний.
Після узагальнення вищевикладеного напрошується порада: потрібно замінити потрійно незграбну сполуку «управління індивідуальним випадком пацієнта» природним для української мови виразом — «відстежування / простежування випадку, що трапився з пацієнтом».
- «Участь у бажаних, очікуваних або потрібних особі заняттях». Знову прояв нечуття мови, чергові негаразди зі сполучуваністю слів, ще один приклад лексико-семантичної помилки.
Участь — це виконання або здійснення чогось разом з кимось. Невже заняття (те, чим хто-небудь займається) підлягає виконанню чи здійсненню?
«Заняття» згідно зі значенням цього слова вже само по собі передбачає залученість до якоїсь дії, роботи, до її виконання. Отже, не може виконуватися те, що само собою є виконанням чогось.
Заняття — це перебіг якої-небудь цілеспрямованої діяльності або роботи. Хіба можлива, мислима участь у перебігу чогось? Як ви собі це уявляєте?
Якщо ж не розминатися зі здоровим глуздом, то до заняття (того, чим хто-небудь займається) можна вдаватися / вдатися, приступати / приступити, прикладатися / прикластися. Заняття також годиться починати (розпочинати) / почати (розпочати), заходжуватися / заходитися коло нього. Ніхто не заборонить за нього братися / взятися, поринати / поринути в нього, зосереджуватися / зосередитися на ньому, віддаватися / віддатися йому і т. п.
А про участь у чомусь доречно говорити, коли йдеться про дещо інші речі:
1) назви вікопомних, неабиякого значення подій (у битві, війні, заколоті, перевороті, повстанні, революції…);
2) здійснення влади через пряме волевиявлення (у виборах, голосуванні, плебісциті, референдумі…);
3) усілякі заходи:
— народного волевиявлення
— міжнародні (в асамблеї, конгресі, саміті…);
— наукові (у конференції, круглому столі, симпозіумі…);
— представницькі (у засіданні, зборах, зʼїзді, форумі…);
— суспільно значущі (у демонстрації, масовці, мітингу, процесії, страйку…);
— обрядові (у богослужінні, відправі, літургії, месі, молебні, похороні, ритуалі, церемонії…);
— відбірні́(в аукціоні, кастингу, конкурсі, тендері…);
— змагальні (у боротьбі, забігу, марафоні, матчі, поєдинку, регаті, турнірі, чемпіонаті…);
— велелюдні (марші, параді, поході, пробігу…);
— святкові (у торжествах, урочистостях, фестивалі…);
— розважальні (у балі, гулянні, карнавалі, концерті, маскараді…);
— з метою відпочинку у вільний від роботи час (у вечірці, гулянці, маївці, пікніку…);
4) різного роду діяльність:
— державотворчу, повʼязану із застосуванням влади (у вирішенні [державних питань / справ], законотворенні, правосудді, реформуванні [економіки, системи управління], розбудові [грошової системи, органів влади], управлінні державою…);
— виробничо-господарську (у будівництві, виготовленні, видобутку, виробництві, вирощуванні, наданні послуг…);
— суспільно корисну (у благодійності, боротьбі [за громадянські права, збереження архітектурних памʼяток…], вихованні, волонтерстві, догляді, донорстві, допомозі, захисті [людей, поглядів, природного середовища…], зборі [коштів, ліків, одягу…], прибиранні [кладовищ, парків]…);
5) гуртову роботу (у плетінні сіток, розкопках, сінокосі, супрязі, толоці…);
6) різні дії:
— спрямовані на досягнення поставленої мети (у дослідженні, інструктажі, опитуванні, розробленні, створенні…);
— воєнні (в атаці, бойових вильотах, облозі, обороні, обстрілі, прориві…);
— слідчі (у допиті, затриманні, обстеженні, обшуку, огляді, розслідуванні…);
— злочинні, протиправні (у викраденні, грабежі, замаху, пограбуванні, погромі, різанині, розбої, убивстві…);
7) суспільну взаємодію:
— спілкування (у бесіді, діалозі, розмові…);
— обговорення різноманітних питань (у дебатах, дискусії, диспуті, обміні думками, спорі, суперечці…);
— у вигляді зіткнень, що призводять до ускладнення стосунків (у гризні, конфлікті, лайці, сутичці, сварці…);
8) умоглядні суспільні явища (у громадському житті, інтригах, модернізації, переговорах, пиятиці, політиці, приватизації…);
9) докладання зусиль (у діяльності [органу влади, установи, партії…], роботі [асамблеї, зʼїзду, комісії, конгресу, конференції…], управлінні [бригадою, державою, комітетом, митрополією, міністерством…].
Спільна особливість усіх наведених прикладів — обовʼязкова наявність кількох учасників. Тобто участь у подіях, заходах, діяльності, діях і т. д. завжди бере не якийсь умовний одинак, а й інші особи.
З наведеного переліку слово, найбільш близьке за значенням до «заняття», — це «діяльність». Але діяльність — то тривалі, цілеспрямовані дії, а заняття — певний рід діяльності, її прояв. Як наслідок, недбало збиті воєдино слова «участь у заняттях» розлітаються, мов хатка з хмизу від поривів вітру.
Як бачимо, у нацкомісії вочевидь не пішла на лад робота, покликана впорядкувати мовне знаряддя в галузі охорони здоров’я та життєзабезпечення. На заваді стали погане знання працівниками цієї державної установи правопису, кепське чуття мови, а також нерозуміння закономірностей словотвору та сполучуваності смислових одиниць. Наслідком перелічених негараздів виявилася невідповідність визначень і викладу думок приписам літературної української мови.
Усе це ознаки неналежного вузівського вишколу, глибоких прогалин (якщо взагалі не провалу) в освіті. У тій самій освіті, якою так полюбляють козиряти: «з відзнакою закінчив / ла…»; «здобув / ла ступінь магістра…»; «успішно захистив / ла…».
То в чому та успішність, якщо справжнє випробування відразу садить у калюжу, бо навичок, умінь — кіт наплакав? Пихи було — хоч відбавляй, самовихваляння — неміряно, а на ділі — навчання без навченості, підготовка без підготовленості. На додачу ж іще й крайня обмеженість, адже немає навіть натяку на усвідомлення такої сумної дійсності.
Кінець кінцем вимальовуються дуже тривожні, загрозливі явища:
— невідворотна навала войовничого невігластва й затуманеного розуму;
— замах посередностей без належної підготовки на складні, відповідальні завдання;
— узаконене на державному рівні калічення мови;
— благословлена горе-володарями наукових ступенів і вчених звань підміна загальновідомих слів перековерсаними.
Й одним зі шляхів до вкорінення неподобств обрано уведення в обіг сумнівного змісту та нікудишньої якості так званих стандартів, яких загал муситиме додержуватися.
Проте ми ж мислячі люди, пристрасні любителі рідної мови, а не овеча отара чи безсловесні колоди! Тому в жодному разі не можна ковтати те, що підсунуть, і мовчати.
Та й, з усього видно, тільки обурюватися, викривати — уже явно замало. На порядку денному — гуртування однодумців і рішуча протидія! Небайдужі мають дружно стати на захист рідного слова та завдати нищівної поразки осоружним недоучкам — «оновителям» правопису та «освіжителям» української мови.
Віктор Радіонов, мовознавець