Віктор Дяченко. «Мова під час війни»

Віктор Дяченко – філолог за освітою, автор освітнього проєкту “Українська мова”, ведучий ранкового шоу “Ранок на Суспільному”. Цим блогом допомагатиме боротися з мовною тарабарщиною, даватиме відповіді на ваші запитання.

Мова фіксує настрої, історичні події, вчинки, модні тенденції та інше. Усе, що носії мови вносять у своє мовлення та популяризують серед інших мовців, згодом має шанс стати зафіксованою словниками нормою. Розглянемо, як наші мова і мовлення змінилися під час активної фази війни.

Війна на рівні мовлення

Хтось може бити ворога зброєю, у когось в арсеналі слово. Ворога ніколи не називають пестливими чи ніжними словами. Для позначення лихої людини послуговуються грубою кличкою, згрубілою формою слів, лайкою.

Історія не пам’ятає ніжних слів “фашистеня”, “фашистенятко”. Навіть ці зменшено-пестливі форми мають негативне забарвлення, адже позначають представників смертельної ідеології. Свідками аналогічної ситуації ми є нині.

Отже, які назви українці створили для позначення ворожих військ, ворожого народу та їхньої країни?

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Орки, оркостан, Мордор

Щоб полегшити сприйняти війни, вбивства, українці почали розмежувати своїх та чужих. У такий спосіб ми починаємо морально знижувати значущість людей-ворогів, змінюємо їхню ідентифікацію, виправдовуємо для себе їхнє вбивство.

Серед прикладів заниження – міфічні, вигадані негативні персонажі, що вже стали культурним надбанням світу.

  • Орки— це вигадана раса істот, яких зображують варварами зі звіриними рисами. Походження цієї назви від латинського Orcus – Орк Діспатер, імені одного з давньоримських божеств смерті і підземного світу. Поширення у масовій культурі відбулося завдяки епічному роману-трилогії “Володар перснів”.
  • Оркостан– слово “орк” + компонент “-стан” (там, де живуть орки). Стан – це складова назв країн і регіонів. Індоіранський корінь походить від пра-і.є. *stā зі значенням “стояти” (від нього ж походять прасл. *stanъ, *stati, *stojǫ, укр. стан, стою) [1]
  • Мордор– походить зі синдарської мови (вигадана мова, розроблена Дж. Р. Р. Толкіном). Значення – “чорна країна”. Ця країна існувала у вигаданому світі Середзем’я Дж. Р. Р. Толкіна і була осередком сили Чорного Володаря Саурона.

Рашисти. Це історичне нашарування болю та пам’яті, що досі болять українцям. Маючи негативне ставлення до фашистів, ми виправдовуємо знищення людей, що несуть загрозу нашому життю. Відтак “фашисти” – “рашисти”.

  • Ваньки. В Україні теж є Івани. Але стереотип у цій ситуації відіграє важливу роль. Ванька-дурень – герой російського фольклору — нині став уособленням усього російського народу.

Не варто це сприймати на власний рахунок і важливо пояснювати дітям, що “рускій ванька” – це поняття, яке означає людей з іншої країни, ворожих людей.

Пам’ятайте! Ненависть до “рускіх ваньок” не поширюється на дитину і це варто пояснити. А дорослим варто забути про варіант “Ванька”, що демонструє тупість адресата і зверхність адресанта. Називайте дитину прийнятними іменами – Іван, Іванко, Івасик, Івась.

  • Наташки. Після ряду перехоплених розмов росіянок з їхніми чоловіками в Україні російських жінок теж почали іменувати збірним поняттям “Натаха”, “Наташка”.

Важливо! Наталочки, Наталки – це українки. Наташки – росіянки. Таке негативне забарвлення російському варіантові імені надали в Туреччині та Єгипті, що пов’язано з сексуальним туризмом. І якщо раніше “наташка” поширювалося на росіянок, українок, білорусок, то нині ми чітко відокремлюємо себе від когорти “братьєв-сістьор”.

росія

Назву цієї країни почали писати з малої літери. Це теж варіант війни у мовній площині. Адже загальні іменники на позначення територій не пишемо з великої літери: болото, смітник, хащі та інше. За цією ж аналогією почали писати слово “росія”.

У мережі також поширюють жарт, що є підрядкова літера “р” для написання назви “росія”.

Є думки, що писати назву ворога з малої літери – це прояв інфантилізму, слабкості. Вважаю, що писати назву ворога з малої літери у дописах, особистому спілкуванні, публічних заявах – допустимо. Звичайно, правопис цю норму поки не фіксує, тому під час тестування чи складання іспитів таке написання буде помилкою.

Розуміймо, що Росія – це ворог, а вживаючи назви “оркостан”, “Мордор”, ми можемо замаскувати справжнього ворога. Ворога варто називати його іменем, назавжди маркуючи вбивцею. Важливо не створювати подвійного дна, де Росія – це країна, а Мордор – то вбивці. Росіяни і Росія мають нести відповідальність за вчинені злочини.

на (у/в) Росії

Прийменник в (у) у просторовому значенні вживають тоді, коли говорять про щось ціле, докладно окреслене, компактне, центральне: в Україні, у Харкові…

Коли мовець розповідає про складову частину країни, про якусь її етнографічну територію, про частину міста, віддалені від центру околиці, варто вживати прийменник на: на Волині, на Поліссі, на Донбасі, на Запоріжжі, на Полтавщині, на Подолі, на Засуллі, на хуторі, на селі (тобто “не в місті”).

Росіяни часто кажуть “на Украине”, що означає віддалену від столиці (Москви) територію малоросів. Підсвідомо це ознака імперіалізму, спосіб возвеличити себе над українцями.

Саме тому все частіше українці почали у відповідь казати “на Росії”. З огляду на норму – це помилка, з огляду на громадянську позицію – свідомо і зрозуміло.

Зацікавлених мовою запрошую слухати подкаст “Українська мова”.

Владімір Путін?

Ще одне новоутворення у ЗМІ – це написання імені за російською мовною традицією – “Владімір”. Але чинний правопис підказує, що ро­сій­ські імена повинні відтворю­ватися за законами української мови.

Вживаючи “Владімір” ми перетворюємо себе на малоросів. Адже забуваємо свою мовну традицію і послуговуємося “великобратською нормою”. У нас своя мова, свої правила, свої норми. Ім’я “Владимир” у російські мові, ім’я “Володимир” – в українській.

Пуйло́. Цей варіант має чітку асоціативну лінію. Українська лайка позбавлена слова “х*йло”. Це російський мат. Символічно, що він став основою для словотворення “пуйло”: поєднання особи та її оцінки суспільством.

Пу́тя. Це новоутворення вказує на невисокий зріст та певну недолугість. Розуміння цього слова з’являється лише завдяки мовно-культурному фону. І у кожного слухача може виникати свій асоціативний ряд. Я прослідковую поєднання частини російського прізвища “пу-” та російського слова “кульТЯпка” (кульгавий, недолугий, непропорційний).

Пу́тлер. Ще один приклад поєднання. Цього разу прізвищ “Путін” і “Гітлер”. Співставлення оцінки цих двох осіб породжує таке новоутворення.

Чорнобаївка і прислівники

Завдяки новинам про Чорнобаївку та багаторазовому знищенню ворога у цьому селі українці мали змогу закріпити знання правопису.

Прислівники, утворені поєднанням прийменника з числівником, пишуться разом: вперше, вдруге, втретє, вп’яте та ін.

Лендліз

Продовжую у ЗМІ читати написання цього слова через дефіс “ленд-ліз”. З’ясуємо, чи треба тут ставити дефіс?

Український правопис фіксує правило “з дефісом пишемо складні слова, утворені внаслідок поєднання слів синонімів”.

Ми запозичили це слово з англійської. Від англ. lend — “позичати” і lease — “здавати в оренду”. Але слів “ленд” та “ліз” немає в українській мові. Тож ми запозичили комплексне поняття в українську мову, а його варто писати одним словом.

Наостанок скажу, що не варто боятися мовних експериментів, робити новоутворення. Саме за принципом “легкості” нам насаджували російську. Варто знати правила, але експериментувати. Ми ж не смажимо м’ясо на камені, а користуємося сковорідкою. Не консервуймо мову, а вдихаймо у неї сучасне життя.

suspilne.media