Відомий-невідомий поет Василь Голобородько

476

Все є у хроніці життя поета В.Голобородька: крутий злет (і в
плані суспільному: дебют 18-річного поета вітали А.Малишко, Д.Павличко,
В.П’янов, він був помічений провідними літературознавцями, зокрема І.Дзюбою
(відома стаття «У дивосвіті рідної хати», 1965) і в плані географічному: з
луганської провінції – до київської столиці), а потім сталось не менш стрімке падіння
(відрахування з Київського та Донецького університетів, спішний призов до
радянської армії – фактично заслання до «далекого, але нашенського» Владивостока).
Далі: майже двадцятилітнє забуття (сувора заборона ідеологів УРСР часів
В.Щербицького, насамперед гіркої пам’яті цеківського «смотрящего» В.Маланчука,
не лише друкувати, а й згадувати ім’я поета у вітчизняних засобах масової
інформації).

Після відродження української Незалежності творчість
В.Голобородька знову відкрилася широкій читацькій аудиторії, він відзначений
Національною премією імені Т.Шевченка (1994). Але поет через незалежні від
нього обставини залишається міцно прив’яза¬ним до українського далекосхідного
Луганська, він позбавлений відповідного літературного оточення, не має
можливості користуватися солідними бібліотеками, відвідувати театри, музеї
тощо.

 Ця публікація –
спроба розвіяти один з міфів з-поміж тих, що супроводжують життя поета (власне,
народжуються ті міфи дефіцитом глибоких досліджень творчості одного з найбільш
відомих (бо перекладений на європейські мови!) наших письменників у світі).
Йдеться про те, що прихильники поета в основному ведуть мову в своїх
публікаціях про внутріукраїнське життя В.Голобородька. Й тоді їхні висновки
правильні: майже два десятиліття поет був тут підданий забуттю. Але це
стосується радянської України. За кордоном В.Голобородько постійно друкувався й
досліджувався.

 

ЗАВОЮВАННЯ ЗАРУБІЖНОЇ
ЧИТАЦЬКОЇ АУДИТОРІЇ

 Талант поета такий
вражаючий, що і в пору тотальних цензурних заборон навіть з офіційних трибун
звучали слова підтримки на адресу поета: Олесь Гончар на V з’їзді Спілки
письменників України (листопад 1966 року) поряд з іншими молодими літераторами
назвав 20-річного В.Голобородька «надією української літератури» (пізніше
О.Гончар згадував про молодого поета в своїх «Щоденниках». 8 лютого 1990 року,
прочитавши в московській «Литературной газете» нарис С.Кисельова та П.Шевченка
«Возвращение домой», присвячений В.Голобородьку, автор «Собору» записав: «Треба
зробити все, щоб хоч тепер повністю повернути його в літературне життя. Всі ми
– і насамперед колеги-поети, ровесники – в боргу перед ним. Хоч як і нам було
важко, але мали таки більше докласти зусиль, щоб у ті роки підтримати його.
Треба хоч тепер…».

 І сталось так, що
В.Голобородько мимоволі зреалізував заклик своїх ідеологічних опонентів та
владних переслідувачів вийти «З дивосвіту тісної хати – у світ широкий».

 Пізніше поет
признався: «У всі ті страшні роки я найбільше боявся табору та в’язниці.
Існував між двох вогнів. З одного боку все робив, щоб не опуститися до
підлості, не піддатися слабині, не зламатися, не продемонструвати свій страх. А
з другого – не осиротити дітей. Я заздрив тим своїм друзям, у яких у крайньому
випадку була якась певність. Наприклад, Василеві Стусу, одному з найзначніших
поетів нашого покоління, котрий замість внутрішньої еміграції обрав табори й
там загинув. Страх минув 1984 року. Я зрозумів, що моє людське життя майже
минуло, а життя поета взагалі-то й не починалось. І вирішив: пора підбивати
підсумки… Мене раптом стали друкувати. А потім неочікувано прийняли до Спілки
письменників… Знаю, моя доля не виняток…» («Возврашение домой» – «Литературная
газета» від 07.02 1990).

 

СПОЧАТКУ БУВ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИДНОКІЛ

 Першими молодого
поета підтримали його польські та словацькі шанувальники. 1965 року у Варшаві
побачив світ «Український календар на 1966 рік», де В.Голобородько представив
свою поезію зарубіжним читачам. Відтоді він постійно друкується в польській
періодиці: як україномовній, так і польськомовній. Твори В.Голобородька й
літературознавчі дослідження про нього відкриває своїм читачам й словацький
часопис «Дукля».

1990 року у Польщі побачила світ збірка поезій «Powroty
nieobecnych» – «Повернення відсутніх». Перекладачі В.Назарук, Ф.Неуважний,
Є.Єнджеєвич, В.Ворошильський відібрали до книги поезії В.Голобородька,
Л.Костенко, І.Калинця та В.Стуса. Видання вийшло в оригінальному поліграфічному
оформленні й мало солідний розголос як у Польщі, так і в Україні.

Через 5 років у Варшаві була видана польськомовна збірка
В.Голобородька «Ikar na motyliсh skrzydlach» – “Ікар на метеликових крилах»).

1967 року в Парижі вийшла книга «La nouvelle vague
litteraire en Ukraine» (“Нова літературна хвиля в Україні»). Перекладачі
М.Маслова та О.Репетило представили франкомовним читачам вірші В.Голобородька.
Передмову до видання написав відомий дослідник літератури та мистецтва,
професор Паризького університету Е.Райс, в якій присвятив В.Голобородькові
кілька абзаців. Але щоб віддати належне молодому поету, він 1977 року
видрукував у паризькому емігрантському російськомовному журналі «Континент»
статтю й поезії В.Голобородька у власному перекладі на російську мову.

Семисторінкова публікація – це більш філософське, ніж
літературо¬знавче дослідження творчості В.Голобородька. Слідом за І.Дзюбою
Е.Райс наголошує, що українська література одержала по-справжньому значного
поета. Е.Райс зупиняється, зокрема, на пантеїзмі світогляду В.Голобородька (Бог
ототожнюється з природою, все вмираюче не зникає – лише розчиняється в
природі). Дослідника захоплює поєднання в поезії В.Голобородька двох різних
стилів: фольклору й сюрреалізму, що вивільнює, активізує творчу фантазію поета.
«За моїм глибоким переконанням, – пише Е.Райс, – ми свідки народження поета,
який стоїть за масштабом мислення поряд з великими сучасними письменниками».

1983 року передбачення Е.Райса знайшло своє реальне
відображення у факті включення поезій В.Голобородька – єдиного з українських
поетів – до антології світової поезії «Модерно светско песништво» (видавництво
«Просвіта», Бєлград, Югославія, 1983), що відома у нас як антологія «Від
Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька».

До двотомника увійшли твори 144-х видатних поетів минулого й
сучасності, зокрема С. Малларме, А.Рембо, Ш.Бодлера, В.Уїтмена, Ц.Норвіда та
інших.

Підготував антологію відомий сербський письменник Р.Ливада.

До виходу 1988 року першої на батьківщині збірки поезій
В.Голобородька прихильники його таланту поза Україною як могли сприяли
прагненню поета «привернути до себе любов простору» (Б.Пастернак). За чотири
роки до виходу югославської антології світової поезії емігрантський
російськомовний журнал «Континент» (№21, 1979) познайомив читачів з поезіями
українського поета у перекладах відомої московської письменниці, активної
учасниці правозахисного та дисидентського руху в СРСР Н.Горбаневської.

Подією для В.Голобородька став вихід збірки «Летюче віконце»
(Париж-Балтимор, 1970).

1991 року поезії українського письменника були внесені до
бази даних Європейської бібліографії зі славістики та східноєвропейських
досліджень (EBSEES). База містить 85,5 тисяч назв творів авторів різних країн
Європи. Бібліографія укладена співробітниками Державної бібліотеки Берліна у
спів¬праці з Будинком науки Парижа.

Наступного – 1992 року, В.Голобородько побував у Німеччині
на запрошення «Товариства нової літератури» (об’єднує понад 500 письменників).
Результатом поїздки й спілкування українських та німецьких літераторів став
вихід двомовного додатка до журналу «Література об 11», де були вміщені поезії
В.Голобородька, Ю.Андруховича, І.Римарука та І.Калинця. Видання здійснене за
кошти А.-Г.Горбач. Вона ж 2003 року видала німецькомовну антологію сучасної
української поезії «Kerben der Zeit. Ukrainische Lyrik der Gegenwart», яку
відкрили поезії В.Голобородька.

1995 року твори українського поета були представлені у
шведській антології «Det okanda Ukraine» («Невідома Україна», перекладач
С.Ліндквіст). Це перше антологічне видання української поезії в скандинавській
країні.

Минулого року в італійській Болоньї книга В.Голобородька
«Віршів повна рукавичка» (видавництво «Грані-Т» – «Грані творчості») визнана
однією з найкращих на ярмарку. Міжнародна Молодіжна Бібліотека – ММБ
(Німеччина) внесла книгу українського автора в каталог «White Ravens-2011» –
«Білі ворони-2011», який вважається одним з ключових орієнтирів у світі дитячої
та юнацької літератури. Процес відбору йде з 9 тисяч видань, що надходять з
усього світу. Всього в колекції ММБ понад 600 тисяч книг та понад 80 тисяч
журналів, виданих на 130 мовах світу. Збірка поезій В.Голобородька – перша
українська книга, що увійшла до ММБ.

 

ВІДКРИТТЯ АМЕРИКИ Й
ВИХІД У ШИРОКИЙ СВІТ

Вже згадувався вихід збірки «Летюче віконце»
(Париж-Балтимор, 1970). Але раніше на три роки у видавництві «Пролог»
(Нью-Йорк) добірка з 15 віршів В.Голобородька була надрукована в антології
нової української поезії «Шістдесят поетів шістдесятих років».

Треба зазначити, що прихильники таланту В.Голобородька
використовували різні шляхи для пропаганди його творчості у світі. У жовтні
1971 року в Нью-Йорку відбулася наукова конференція УВУ (Українського Вільного
Університету). На ній професор М.Антонович виступив з доповіддю «Національні
мотиви в поезії Василя Голобородька».

На американському континенті: в Бразилії та Канаді були
видані дві книги поезій В.Голобородька (португальською та англійською мовами).

Збірка «Dia verde» («Зелен день») вийшла в Ріо-де-Жанейро
(1991) – бразильській столиці, де живе й працює українська письменниця,
науковець Віра Вовк. Вона – давня прихильниця таланту В.Голобородька.

 Щасливим для поета
завершенням 1991 року стала його участь у Міжнародному авторському фестивалі у
Торонто. На свято літератури українського поета запросив директор престижного
заходу Г.Гетенбі. Гостям фестивалю була представлена книга В.Голобородька
«Icarus with Butterfly Wings and Other Poems». Американське Об’єднання
українських письменників «Слово» організувало вечір українського поета, який
вів професор Д.Струк. Йому імпонувало розуміння власної творчості українським
поетом й він повторює В.Голобородька: «Моє слово не вогнисте, в моїй поезії
метелики, бджоли. Але я засвідчую перед світом, Богом і людьми: тут Україна, і
ви – українці. Ви можете не бачити, ігнорувати, але Бог бачить: тут Україна».

Не оминули увагою творчість В.Голобородька й видавці та
упорядники канадської антології, присвяченої письменникам, котрі зазнають
переслідування на своїх батьківщинах. Поезія В.Голобородька «Катерина» у
перекладі Б.Бойчука опублікована 1992 року у томі «15 Years in Exile» («15
років у вигнанні», друковано у Торонтському університеті). Видає антологію
канадський письменник та науковець Б.Каллаган.

Наступного – 1993 року, американська асоціація
університетської преси видала антологію «Shifting Borders. East European Poetries of the Eighties» – «Долаючи кордони. Східноєвропейські поети 80-х років».
Упорядкував видання В.Камменс – професор Ферлі Дікінсон університету (США).
Поезія – не історія, – зазначають видавці антології, – вона – мистецтво, що
відкриває читачам глибоке розуміння непростого вчорашнього.

1996 року в Бостоні (США) побачила світ англомовна антологія
«From Three Worlds. New Writing from Ukraine» «З трьох світів. Нова література
України». Серед представлених у виданні поетів є і Василь Голобородько.

Дякуючи зусиллям українських та американських письменників,
2000 року у Львові видана антологія «Сто років юності. A Hundred Years of
Youth”, де опубліковані вірші й В.Голобородька (переклад В.Ткач та В.Фіппс). В
книзі представлені поезії 100 українських поетів ХХ століття, починаючи від
І.Франка.

Закінчуючи цей швидше нотатковий, ніж аналітичний огляд
творчого шляху нашого луганського самітника, гадається, бачимо, що тема «Поезія
В.Голобородька в українському та зарубіжному світах» невичерпна. Вже тому назвати
всіх зірок ГОЛОБОРОДЬКОВОГО ВСЕСВІТУ не так просто. Твори українського
письменника перекладені 20 мовами світу. Поетові книги є у фондах найбільших
бібліотек світу, зокрема Королівській бібліотеці Швеції, Бібліотеці Конгресу
США, бібліотеках Колумбійського, Гарвардського та інших американських
університетів, вузів Канади, Великобританії, Австралії.

Очевидно, настав час видавати Голобородьківський словник
(краще, звичайно, енциклопедію). Матеріалів для подібного тому достатньо.
Опоненти скажуть, що у нас немає Тичинівського, Зеровського (та інших)
словників…

Тому й немає, що мислимо не масштабно, не відповідно до
викликів нашого суворого, але все ж цікавого часу.

 

м. Київ

 

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!