Важкий шлях оздоровлення чи маргінеси дешевого словоблуддя?

87

Нижче друкується текст виступу делегата письменницького
з’їзду Михайла Сидоржевського. Йому не вдалося, незважаючи на неодноразові
спроби, озвучити цей текст із трибуни з’їзду. 

Шановні делегати і присутні тут письменники, журналісти і
гості!

Безумовно, нам не байдуже, якою буде Спілка завтра.

Маємо нагоду сьогодні про це гуртом поговорити – відкрито,
чесно, принципово.

І вирішити: обираємо важкий шлях – але шлях оздоровлення, а чи
– маргінеси дешевого словоблуддя і лицемірної фальші.

Ключове питання для тих, кому не байдужа доля Спілки
письменників – хто стане біля її керма.

Донедавна Спілка письменників залишалася останньою потугою в
суспільстві, яка могла авторитетно виступити на захист національних цінностей.
Однак нинішнє керівництво – пани Яворівський з Кримом і «прімкнувшім к нім»
Шклярем перетворили її на комерційну структуру, на таке собі ТОВ НСПУ, котре
заробляє гроші. Для кого? Відповідь знають всі тут присутні. Ну скажіть, яка з
цього бізнесу користь для майже двох тисяч письменників, багато з яких ледве
зводять кінці з кінцями, залишаючись при цьому вірними Літературі? Спілка видає
їхні книжки? Сприяє їхній розкрутці? Допомагає матеріально немічним
письменникам? Стоїть в обороні українських цінностей, українського слова,
української культури?

Ні! 200 грн. чи скільки там зараз – на похорон письменникові
– ото й вся поміч. Спілка з подачі її нинішнього керівництва перетворилася на
бізнес-проект для кількох обраних, на дійну корову, з якої можна – і треба –
«тупо доїти бабло» (вибачте за термінологію – тут використовую їхній жаргон).

А ще – Спілка –  знову
ж таки з подачі нинішнього керівництва – втягнута у нечисті довколаполітичні
ігрища, і її керівники виконують роль обслуги на підтанцьовках  у деяких підтоптаних і обпатраних політичних
гравців.

Щодо опозиційності. Безумовно, для мислячої інтелігенції
стан опозиції (вірніше, і це дуже суттєво) – духовної опозиції – нормальний
стан – за будь-якої влади. Однак перебування в духовній опозиції не означає
надання карт-бланшу для підписання союзу з іншою стороною – політичною
опозицією. Письменник повинен бути вищим від тимчасової марноти, не
прислужувати за столом у політичної знаті різних кольорів.

А що становить собою провід Спілки? На сьогодні це переважно
гурт підспівувачів його голови. (Хоча, звісно, є винятки, і вчорашнє засідання
Ради Спілки це продемонструвало. Як відомо, Рада відмовилася дати добро на
фактично довічне керування Спілкою Яворівським. Добрий знак для нас і поганий –
для нього). Довкола керівника Спілки утворився інтелектуальний і моральний
вакуум. Поважні, авторитетні письменники або витіснені з керівництва, або ж
самі відійшли, не бажаючи мати справу з відомим персонажем.

Як сталося, шановні делегати, що впродовж останніх років
монополію на істину у справах, що стосуються Спілки, має одна особа – дитя
совєцької культури – з совковою ментальністю, містечковим рівнем мислення і
сумнівними моральними принципами?

Чому колегіальність у прийнятті рішень стала пустодзвоном,
фіговим листком для прикриття сумнівних оборудок?

Не берусь судити щодо майбутнього Спілки, але, думаю, що
головування Яворівського увійде в новітню історію української літератури як
ганьба і поглум – над літературою, Словом, правдою.

Одна з ганебних сторінок діяльності цього пана – виключення
зі складу Спілки наших колег. Хто давав право одній особі вирішувати: бути чи
не бути письменникові членом  Спілки
письменників?

Вигнання зі Спілки наших колег – ганебно і принизливо. Адже
саме тривога за долю Спілки рухала ними, коли вони вголос, публічно, словом і
дією, висловили незгоду з методами керівництва Спілкою.

Якщо маємо честь, мусимо поновити наших колег, виключених із
Спілки незаконно. І зробити це можемо вже тут, на цьому з’їзді.

Водночас, членство в Спілці множиться десятками й десятками
імен, більшість із яких нікому не відома. Це нагадує такий собі «лєнінскій
прізив у партію» – робсількори і графомани стають членами Спілки, дискредитуючи
статус письменника.

Шановні колеги!

В історії літератури були часи неспівмірно важчі.

Однак завжди люди честі знаходили в собі силу і мужність
протистояти облуді, в які б розмальовані шати вона не вдягалася.

Не будьмо паралізовані фіглярами, котрі, волею випадку
опинившись біля письменницького керма, з трибун заливаються солов’ями про любов
до України, а в кишенях давно крутять дулі – і нам з вами, і літературі, і
Україні.

Робімо вибір – бути німими статистами, безпомічно
спостерігаючи за шулерськими маніпуляціями, а чи обрати важкий шлях – шлях
надії і оновлення.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!