Гуцульське мистецтво різьблення на дереві славиться іменами видатних майстрів, які своєю творчістю вписали яскраві сторінки в його історію. Василь Кабин (8.10.1908-21.11.1992) — один із тих, хто впродовж багатьох десятиліть талановито трудився на цій ниві й залишив у спадок наступним поколінням багаті скарби рукотворних художніх див, які не втратять своєї естетичної цінності доти, доки людям буде потрібна краса у житті.
Василь Кабин народився в м. Косові тодішньої Станіславської, а тепер Івано-Франківської області. Після закінчення шестикласної школи вступив на навчання (1922-1927) до приватної художньо-промислової школи відомого педагога і мистця Василя Девдюка. Був чи не найкращим учнем вимогливого, високопрофесійного й талановитого вчителя, досконало опанував техніками різьблення, інкрустації різними матеріалами, випалюванням, а також столярним і токарним ремеслом. Після завершення курсу фахового навчання ще три роки працював челядником (помічником) В.Г.Девдюка. Отримавши офіційний документ про закінчення школи, дістав право відкрити власну майстерню з підготовки різьбярів, чим він і скористався у 1928-му році.
До 1939-го року його школу закінчило чимало молодих хлопців. Учнями В.І.Кабина були відомі косівські різьбярі Гавриш В.В., Балагурак Д.В., Баранюк Т.Т., Кабин М.А., Кошак М.В., Матійчак В.М., Тимків Ф.М., Фокшей П.П., Юсипчук М., Пасічняк М., Мамчук М..
Василь Кабин — умілий організатор професійної діяльності народних майстрів: у 1934-му за його активної участі було засновано різьбярський кооператив із 50 чоловік, який працював до приходу радянської влади в 1939-му році. Кооператив відіграв вагому роль не лише в біографії його членів, а й у підвищенні якості художнього дереворізьблення, формуванні сталих стильових особливостей Косівської різьбярської школи.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Майстер В.Кабин був активним учасником громадського життя в Косові, засновником спортивного товариства «Бескид», членом національно-культурного товариства «Просвіта», просвітянського хору та драматичного гуртка.
У 30-х рр. XXст. брав активну участь у виставках народного мистецтва, що відбувалися в Жаб’ї, Варшаві, Львові, Кракові (1936), Закопаному (1939), відзначений грамотами організаторів виставок у Жаб’ї та Варшаві.
Уже в радянський час (1940-ий, 1944-ий рр.) він стає співзасновником артілі «Гуцульщина», членом правління, у різні роки — головою, завідувачем виробництва, начальником і майстром цеху.
Його, як на теперішній лад, можна було б назвати «кризовим менеджером», бо як тільки на виробництві ставалися збої — В.Кабина в терміновому порядку призначали керівником, і він швидко налагоджував постачання матеріалами, якість і збут продукції, ліквідовував заборгованість із заробітної платні. Коли артіль входила в нормальний режим, починала давати прибуток, тоді партійне керівництво знаходило привід, щоб його з посади зняти (хоч основна причина — відмова В.І.Кабина від вступу в КПРС, а отже — нелояльність до радянської влади).
Як тільки на «Гуцульщині» в черговий раз починалися проблеми, В.І.Кабина знову призначали на керівну посаду. І так 18 років.
Одночасно з виробничою діяльністю В.І.Кабин не переставав працювати творчо. Він презентував свій доробок на найпрестижніших міжнародних, всесоюзних (за часів СРСР) та республіканських виставках, де його твори завжди викликали зацікавлення відвідувачів та високі оцінки організаторів і мистецтвознавців. Провів персональні виставки в Коломиї (Івано-Франківська обл.) у 1978-му, 1983-му роках, в Косові — 1980-му році. Посмертна виставка відбулася в Косові 2009-го року, до 100-річчя мистця.
У техніці різьблення та інкрустації деревом, перламутром, бісером (пацьорками), жирування металом створював тематичні тарелі, шкатулки, присвячені Т.Г.Шевченку, І.Я.Франку, Г.С.Сковороді, М.В.Гоголю, Лесі Українці, Ользі Кобилянській, Олексі Довбушу, Шолом-Алейхему для музеїв Києва, Переяслава, Львова, Івано-Франківська, Пирогова, Канева, Чернівців, Москви, Санкт-Петербурга (тоді Ленінграда), Ужгорода, Коломиї, Косова, Сум.
На замовлення наукових та культурних установ виконав велику кількість вітальних адресів у техніках різьблення, інкрустації та інтарсії.
Творчість Кабина відзначається великим жанровим розмаїттям: вази, кубки, фруктівниці, скриньки, рахви, рами для ікон і фотографій, підсвічники, хрести, дитячі іграшки, меблі, топірці, люльки, підноси, письмове приладдя, біжутерія, шахи, люстри, бра та ін.. Оформив інтер’єр ресторану у м. Яремче (1958). Його роботам притаманні багатство орнаментальних композицій, досконала техніка виконання, тонке естетичне чуття та безсумнівний емоційний вплив на глядача.
… Більше ніж через 100 років масштаби явищ неминуче змінюються і на терезах історії ваговитішим виявляється те, що здавалося чимось «одним із…». Час учинив так і з творчістю Василя Кабина, яка сьогодні випукло виступає в усій своїй значимості на мистецькому овиді XX століття. Це щось на кшталт сонячного променя чи музикального звуку: і той, і той займає мало місця в реальності, але це — первинний елемент будь-якого тепла і світла, необхідного для життя. Подібну фантастичну метаморфозу перетерпіла в часі і творчість Василя Кабина: на зламі епох у так звані «нульові» відтіснений соціальною байдужістю до культури на віддалені марґінеси — у 20-ті роки третього тисячоліття він, як бурхливий гірський потік, виринає на поверхню, щоб явити цікавим очам багатство орнаментальних рішень власних творів, довершених і безумовно прекрасних своєю теплою людяністю. Вони — наче згустки сконцентрованої реальності, перетворені в символічні знаки його різьбярської епіки.
Ми не беремося стверджувати, що Василь Кабин у всьому передбачав запит сучасної людини на повернення до духовних витоків, відшукування ментальних первнів, але він з виїмковою проникливістю, десь на емоційних рівнях, передбачив, що неминуче прийде час нових заглиблень в гуцульську автентику та духовних пошуків у царині прадавньої єдності поколінь.
Не будемо категоричні й у судженнях про його вплив на підвищення індексу ідентичності в українській ментальності. Але ті сторінки, що їх у Книзі буття вирізьбив Василь Кабин, дають чимало матеріалів для роздумів, і це робить його спадок творчо живим.
Недаремно він із когорти корифеїв…
Аделя Григорук,
письменниця, членкиня НСПУ
та НСЖУ, заслужений працівник освіти України