Валерій Бойченко: «життєві відлуння». Пам’яті відомого письменника з нагоди 80-річчя від дня народження

968

Проникливі рядки поезії Валерія Бойченка. Вони є духовним світом, з особливою енергетикою, неповторною образністю нашого земляка. Через його поезію ми познайомилися і довший час мала приємність спілкуватися на професійному, дружньому та побутовому рівнях.

Його поетичні книжки супроводжують мене і зараз.   Власне, оці «відлуння» як неперевна і незаперечна енергетика художньої творчості дають мені можливість подекуди оцінити неоціненне і збагнути незбагнене. Поезія  –  першооснова будь-якого виду літературної творчості.

Отож, випрацьовуючи свої рядки казкової прози,  поезії чи есеїстики, я ніби співставляю їх прямою морально-етичною лінією знаного письменника.  Звіряю свій художній пульс з його  досконалими та вивіреними поетичними рядками. Так хочеться збагнути секрети творення краси, надихнутися нею на нові книжки та моральні вчинки.

Я не наполягаю на аж так бібліо-біографічних моментах. Одначе, найбільш  промовисті речі  все ж  наче самочинно лягають на папір.

Саме з його вуст я почула певні відомості про дитинство. Народжений у 1941 році не міг пам’ятати батька, який  пішов на злочасну світову війну і повернувся додому коли Валерію було майже п’ять років. Власне, тоді і почалося знайомство двох рідних людей – батька Петра та сина Валерія. А пам’ять поета зберегла величезне враження від побаченої вперше у житті і скуштованих цукерок.

Кололись вуса таткові густі.

Поцілувавши маму чорноброву,

Він вийняв з речмішка й поклав на стіл

Таке щось — кругле, різнокольорове…

 

В моїх очах питання зацвіло.

Дивуючись, яке яскраве кожне,

Я, нетямущий, все прийняв було

За крем’яхи, в які погратись можна.

 

Я притуливсь щокою до руки.

А тато щось казав, і голос рвався сухо.

Так ось які цукерки!.. Он які —

Солодші

найсолодшої макухи.

 

Не раз доводилось спостерігати з яким пієтетом і повагою ставились спілчанські колеги до нього, як особистості та до його творчості. Уважно прислухалися  вдивлялися в поетичний світ. Авторитетним було на спілчанських вечорах і його критичне слово. Нерідко приправлене добрим відкритим гумором.

Член Спілки письменників з 1976 року двічі обирався головою Миколаївської обласної організації  Національної спілки письменників України. Очолював літературне об’єднання «Стапель» при Чорноморському суднобудівному заводі. Саме тоді я працювала на цьому ж підприємстві. Допомагала в організації творчих засідань.

До моєї книжки малої прози «Цезар, Галка і Новий рік» Валерій написав передмову, в якій є такі рядки: «Твори Віри Марущак потрібні учням наших шкіл, адже вони духовно збагачують наших дітей».

Валерій рекомендував мене до  Національної спілки письменників України. І щиро вітав коли з Києва надійшла звістка про те, що я уже прилучилася до спілчанського життя.

Якось мені сказав, що моє залучення до жанру казки це надовго. Як у воду дивився. Казкова творчість супроводжує мене все життя. Тим паче, що Бойченко  –  беззаперечний авторитет для мене. Сам перекладав популярних письменників. Тут йому допомагала блискуча університетська освіта (Львівський Національний університет ім. Івана Франка – іноземна філологія). Не можу не згадати  його дві перекладені збірки англійської та  північно-американської поезії для дітей: “У мене курочка була” та “Зроду ще такого я не бачив!”. Вони дозволяють побачити світ в калейдоскопічних кольорах, які наче самочинно укладаються в казкові пазли.

Валерій мав добре серце і відкриту душу, низький поріг чутливості…  це засвідчують хоча б ось ці поетичні рядки:

Не убий бездомної зозулі.

Не стопчи барвінку на межі.

Оленятко вбережи від кулі.

Річечку від смерті вбережи.

Не убий чуттів своїх глибинних —

Суму щастя й радості журби.

Зрослої у віковім борінні,

Власної душі не погуби.

Не пам’ятаю  щоб Валерій колись говорив російською мовою. Завжди чув від мене українську. І тому не дивно, що залучав до роботи у  Миколаївській крайовій організації Всеукраїнського товариства «Просвіта», керівником якої був 10 років.

Учасник всеукраїнських конференцій багатьох організацій. Делегат Всесвітнього Конгресу українців. Був учасником кількох всесоюзних та міжнародних Шевченківських свят, міжнародного Шевченківського форуму “Від серця Європи – до серця України” на теплоході “Маршал Рибалко”.

Великий прихильник творчості  та життєвої позиції Миколи Аркаса був головою редколегії просвітницької газети «Аркасівська вулиця». Часто з його рук це видання потрапляло до мене. Дивувалася широкій обізнаності свого колеги, бо на сторінках часопису не знаходила пересічних матеріалів, лише дописи, нариси та аналітичні матеріали заглиблені в історію та культуру рідного краю. Не дивно, бо Бойченко – автор понад 100 краєзнавчих статей і публіцистичних нарисів. Він – упорядник книги “З історії словесності Південного Прибужжя”, упорядник та автор хрестоматії у 2-х ч. “Миколаївщина в історії України”.

Автор сценарію фільму “Думи мої». Він був ініціатором і співавтором унікального видання “Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини».

За його ініціативою в Миколаєві встановлено меморіальну дошку Тарасу Шевченку на приміщенні Центрально-Миколаївського військкомату по вул. Шевченка.

Поетичний доробок Валерія Бойченка чималий: він є автором збірок поезій «Іскри», «Сонячні кола», «Поліття», «Багряні колони», «Широти», «Світлі ріки», «Доброта», «Птахи над полум’ям», «Правий берег», «Не повториться мить» та інші.

У його перекладі вийшли також повість американського письменника В. Джеймса “Димок” та роман англійського письменника Р. Л. Стівенсона “Корабельна катастрофа”. За літературну діяльність нагороджений Почесною відзнакою НСПУ.

Як лауреати обласної премії імені М. Аркаса зустрічалися на творчих вечорах, присвячених видатному землякові. Письменник проводив  зустрічі з учнями Першої української гімназії ім. М. Аркаса. Гімназисти дуже люблять гімн, який написав для них Валерій Бойченко з задоволенням та впродовж років виконують його.

Валерій був нагороджений літературною премією імені Павла Тичини. Йому було присуджено Всеукраїнську літературну премію ім. Олександра Олеся за поетичну збірку «Книга Леля».

На цю збірку хочу звернути вашу увагу. Вона присвячена  коханій дружині Лесі. Спостерігаючи за цією парою можу засвідчити, що це була лебединна любов. Подружжя переживало нелегкі часи – Леся мала найстрашнішу хворобу, з лап якої люблячий чоловік намагався вирвати дружину. Після чергової операції народжується збірник «Книга Леля». На його презентацію Валерій запросив і мене. Я спостерігала за реакцією пані Лесі і розуміла – любов продовжить її життя. Так воно і було, кілька років життя даровано любов’ю.

Тиша спить, оправлена в грозу,

Повіва розквітлою лозою.

Вип’ю, поки ніч, твою сльозу –

Хай не наливається грозою.

Вони пішли у засвіти з різницею у кілька днів. Тепер приходжу на позначене пам’ятником місце поховання. Разом з друзями-письменниками, вклонитися їх пам’яті, читаємо поезії, ділимося спогадами. Покладаємо квіти та прибраємо  маленький клаптик землі.

Сьогодні виповнилось 80 років від дня народження Бойченка. Тішить те, що його ім’я не забуто. У містах Новий Буг та Снігурівка існують вулиці Валерія Бойченка. Є така вулиця і в Миколаєві. На фасадах Центральної районної бібліотеки у м. Снігурівка та Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти встановлено меморіальні дошки.

З ініціативи Миколаївської обласної організації Народного Руху України проводиться щорічний конкурс сучасної української патріотичної поезії імені Валерія Бойченка. Це уже спільна справа двох громадських організацій –Миколаївської спілки письменників та МОО НРУ.

Життєве відлуння Валерія Бойченка живе у моїм серці. Сподіваюся, що у вашому також…

 Віра Марущак,

голова Миколаївської обласної організації

Національної спілки письменників України.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!