“Українська літературна газета”, ч. 8 (364), серпень 2024
За походженням свого роду-племені лиховісний путін – вепс. У просторіччі – чухонець. У романі у віршах «Євгеній Онєгін»
О. Пушкіна:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
По мшістим топкім бєрєгам
Чєрнєлі ізби здєсь і там,
Пріют убогого чухонца.
Згідно всесвітньо визнаного антрополога Франсуа Берньє, населення на землях довкола Петербурга – монголоїди. Обізнані зі станом справ особистості називали петербурзьку губернію і сам петербург – Чухляндією.
В. Даль у дослідженні «Чухонці в Пітері» провістив: чухонки в імперському місті – переважно куховарки, чесні й сумлінні. Кому ж, як не уярмленим, годувати супостатів? Вони ж для того й усілися на шиях поневолених, щоб пити кров.
Міністр внутрішніх справ царської імперії загрозливо заявляв: «Української мови ніколи не було, немає і не буде, а хто не розуміє цього, той ворог росії».
М. Хрущов розбризкував отруйне «від москви до самісіньких окраїн: «Чим скоріше ми всі будемо говорити по-російськи, тим швидше побудуємо комунізм». Після цілковитого краху облудного псевдовчення «правовірні» в змиг ока переорієнтувалися на не до кінця додушене ними ж православ’я.
Претендент на довічну владу в кремлі наче з дуба впав у те ж болото: «рускіє і українци – ето одін народ. Как мордва, гдє єсть мокша і ерзя». Від мов мокші й ерзі залишилися ріжки та ніжки. Про знищення мови ерзі навіть ішлося на зініційованому делегацією України слуханні Ради Безпеки ООН. Те ж саме не сповна розуму путін та юродивий при царській особі мєдвєдєв у безпросвітну безвість воліли б утоптати предковічну українську мову.
Українська народна мудрість провіщає: «Все згине, тільки правда зостанеться». Жодна ідеологія, жодне суспільне утворення не залишили арену вічності з гордо піднятою головою. Усі, без жодного винятку, осуджені, а то й прокляті. «І нема тому почину, і краю немає» – просвіщав «братів незрящих гречкосіїв» великий український Кобзар Тарас Шевченко.
Шість століть панувала у «вічному Римі» горезвісна інквізиція. Примусила прозірливого Галілея відмовитися від космогонічних прозрінь. Лише перед останнім подихом приречений на мовчання провидець зронив заповітне: «А все таки вона крутиться». Земля довкруж сонця. А не навпаки.
Той же лиховісний «синкліт» одностадно ухвалив вирок спалити Джордано Бруно на площі Квітів у Римі. До місця страти з кляпом у роті, щоб «не богохульствував», тягла в убогому повозі шкапа, яка світила ребрами. Та хай там що, істину не вбити, не затоптати на віки вічні.
Мудріші з еллінів запевняли, що їхні боги зі своєї олімпійської високості дивляться на прямоходячих, прямовисних, двоногих – як на черву земну. Ще в середині третього століття до нової ери римський комедіограф Тит Макцій Плавт у виставі «Осли» проголосив: «homo homini lupus est». Людина людині – вовк. Римська приказка підтверджує: «Людина звір, що посміхається».
Уособлення вовків в овечих шкурах – «бич Божий Чингізхан» привів» загарбницькі орди із-за Уралу й Волги. Хан Батий 1240-го року пробив пороками мури з боку Козиного болота й удерся до Київа. Після розорення предковічне місто на дніпрових кручах відродилося з таким же населенням, як і до навали кочівників, через шість століть.
З-поміж звіроподібних личин – виходець з бездонного черева Азії Аттіла спричинив так зване Велике переселення народів. Зображення «руйнівника Європи» Аттіли в австрійському лігвищі фюрера «дріттер рейху», де він полюбляв фотографуватися з Євою Браун, «вдохновляло» Гітлера на «подвиги» проти людства.
Перед кончиною нелюд заковтнув таблетку ціанистого калію і вистрілив собі в скроню з пістолета. Перед тим віддав наказ охоронцям облити бензином мертве тіло й спалити. В спорохнявілих рештках фахівці лише по не зотлілих зубах з’ясували, чиє воно…
Другий президент України Л. Кучма свого часу спілкувався з не сповна розуму лиховісним путіним. Поставив маячні терориста стерти з лиця землі міста й села багатостраждальної України діагноз – «психічний розлад». Чи під силу людству одягнути на божевільного монголоїда гамівну сорочку?
Звір у людській подобі путін – маріонетка в кривавих пазурах чергового переділу світу. Дамокловим мечем висить над головою злочинця прокляття на віки вічні. Ніякий броньований жилет під одягом не захистить від довічної ганьби. Та що з того ординцю? З нього – як з гусака вода. Провокує кровопролитну бійню.
Нам же – біда за бідою. Одна мине – друга буде. Директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Елла Марленівна Лібанова застерігає: «На підконтрольній Україні території залишилося приблизно 32 мільйони людей… Дай Боже, щоб до 2035 року нас було 30…» Загрозливе застереження.
Нічого подібного не спостерігалося принаймні протягом останніх 230 років. Українців народжується катастрофічно мало. Для роботи не вистачає чоловічих рук. Жінки спускаються в клітях у вибої як шахтарі. Кермують наземним транспортом і в поїздах метро. Де ж шукати вихід? Хто ж буде відроджувати знищені гіперзвуковими ракетами й шахедами, стерті з лиця землі артилерійськими й мінометними обстрілами та новітніми системами залпового вогню міста й села багатостраждальної України? Остарбайтери з усього світу?
На криваву війну, нав’язану Україні, рф вербує найманців з Непалу, Куби, Венесуели й півторамільярдної Індії. Та й з інших уже тепер знедолених країв.
А що на них чекає в майбутньому з різкими перепадами не сяких-таких температур, а подекуди й зі смертями від нестерпної спеки? Кому під силу передбачити переміни природи? Лише відповідним фахівцям.
Партнери, як тепер прийнято називати, розплачуються зброєю. Та ще й із застереженням не бити по цілях у рф. А багатостраждальна Україна жертвує найдорожчим – людськими життями. Науковий співробітник з питань Європи у Раді з міжнародних відносин Ліана Лінкс відважилася заявити: «Ми здебільшого підтримуємо Україну, щоб вона продовжувала битися й добивалася певних успіхів, а не вигравала. У нас немає стратегії для цієї війни».
Директор із трансатлантичної безпеки Андреа Кендал-Тейлор, як не байдужа жінка до того, що твориться в світі, заявляє: «Існує величезна прірва між тим, що ми насправді робимо. Зараз складається враження, що ми все це говоримо, а люди в це не дуже вірять».
Хочеш – вір, а хочеш – не вір. «За прогнозами ООН, в Україні до 2100 року населення скоротиться до 15,3 млн людей». На що ж буде здатна така «держава»? Медом по губах претендента путіна на довічну владу в кремлі. Він же – маріонетка в кровопролитних пазурах чергового переділу світу.
Вадим Пепа,
заслужений журналіст України, лауреат літературно-мистецьких премій ім. І. Нечуя-Левицького та Олеся Гончара, Фундації Українського вільного університету ім. Воляників-Швабінських (США)
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.