В Україні зняли серіал про каральну психіатрію у СРСР

737

У жовтні на екрани всіх регіональних телеканалів Суспільного вийде документальний серіал «Діагноз: ВІЛЬНІ» про каральну психіатрію у СРСР, яку тоталітарна система використовувала для боротьби з вільнодумцями. Про це повідомляє vechirniy.kyiv.ua.

У київському телецентрі «Олівець» відбувся допрем’єрний показ першого 13-хвилинного епізоду. Загалом документальний серіал містить вісім серій і розповідає про таємниці тюремних психіатричних лікарень в СРСР, зокрема, про засекречений десятиріччями спецзаклад у тодішньому Дніпропетровську.

Там роками перебували українські дисиденти: лікар-фтизіатр Микола Плахотнюк, математик Леонід Плющ, поет Анатолій Лупиніс, письменник і художник Йосип Тереля, інженер Володимир Клебанов та багато інших.

«Тільки божевільні можуть не любити соціалізм»

Автори серіалу зібрали унікальні архівні документи СБУ, свідчення очевидців, жертв каральної психіатрії та їх близьких. Про примусове «лікування» у психлікарнях, яке дисиденти вважають найважчою формою репресій, у фільмі розповідають політв’язні радянських таборів Степан Хмара, Йосиф Зісельс, Семен Глузман та Мирослав Маринович.

Щоб передати дух часу, творці серіалу відзняли художню реконструкцію за участі зірок українського кіно, акторів Дніпровського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. А композитор Тарас Галаневич з українського гурту Oy Sound System спеціально для цього проєкту написав авторську музику.

Традиційно після демонстрації першої серії відбулося обговорення.

За словами експертки Українського інституту національної пам’яті Любові Крупник, хрущовська «відлига» розбудила суспільство й цим налякала владу. «Для приборкання суспільної активності стали використовувати каральну психіатрію. Фільм показує цю страшну сторінку історії», — сказала Любов Крупник.

Нагадаємо, що при Хрущові незгодних уже не кидали за ґрати так масово, як за часи Сталіна. Репресії, за висловом письменниці Оксани Забужко, стали набагато витонченіші й підступніші.

«Тільки божевільні можуть не любити соціалізм», — сказав якось перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущова (1953–1964 рр.). Посіпаки підхопили фразу, сприйнявши її як нову настанову та почали втілювати у життя.

Московський професор Андрій Снєжневський тут же вигадав концепцію «уповільненої (російською — вялотекущей) шизофренії». Ця хвороба, мовляв, настільки повільно розвивається, що помітити її можуть тільки спеціалісти. Серед її симптомів були такі як «марення пошуку правди», «філософська інтоксикація», «марення реформаторства» тощо.

Інакше кажучи, діагноз «уповільнена шизофренія» можна було поставити кому завгодно. І ставили. За інакомислення, критику радянського устрою, релігійні погляди або за спробу втекти з країни. «Лікували» від антирадянщини «кінськими» дозами потужних нейролептиків, електрошоком і побиттям. Великі дози препаратів викликали нестерпний біль, відбивали бажання боротися, жити та навіть думати.

«Нормальна людина не схоче втекти з СРСР»

«Багато пересічних, психічно здорових людей, які не займалися самвидавом, не були у дисидентському русі, теж потрапляли до спецлікарень, — розповів після презентації першої серії документального серіалу «Діагноз: ВІЛЬНІ» директор Галузевого архіву СБУ Андрій Когут.  Так, один радянський єврей намагався втекти до Ізраїлю на човні Чорним морем. Його схопили й запроторили до психлікарні. Мовляв, нормальна людина не схоче втекти з СРСР.

За його словами, наразі невідомо, скільки було таких незгодних з радянським ладом осіб поза дисидентським рухом, яких запроторили до психлікарень.

«До речі, чому ми сьогодні на запитання „як справи?“, відповідаємо: „нормально“. Чому, не кажемо „добре“ чи „чудово“? Мабуть, тому, що ця радянська „норма“, на жаль, і досі нас переслідує», — сказав Андрій Когут.

Документи з Дніпропетровської психлікарні сьогодні опрацьовуються в архіві СБУ. Всього там зберігається близько 12 тисяч історій хвороб, з яких близько тисячі — картки політичних в’язнів психлікарні.

«З кожною серією ми на прикладі особистих історій дисидентів розкриваємо підступність і жорстокість тоталітарного режиму», — розповіла керівниця документально проєкту Дар’я Твердохліб.

Вона подякувала Йосифу Зісельсу за створення унікальної картотеки, яку він почав збирати ще у радянські часи з іменами постраждалих від каральної психіатрії.

Як розповів «Вечірньому Києву» Йосиф Самуїлович, який шість років провів у в’язницях і таборах за «наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад», всього в СРСР було 17 психіатричних лікарень спеціалізованого типу. Там інакодумців тримали в одних палатах разом із неосудними психічно хворими, які вчинили тяжкі злочини.

«Це найбільш болюча сторінка в історії політичних репресій 1960-1980-х років. Якщо з місця позбавлення волі можна було повернутись після відбуття терміну ув’язнення, то час перебування у психіатричній лікарні взагалі не було визначено. Були люди, яких за політичними мотивами без рішення суду примусово тримали у клініці понад 20 років», — розповів Йосиф Зісельс.

«Використовували заборонені в світі сірку та електрошок»

Найвідомішими жертвами каральної психіатрії стали генерал Петро Григоренко, математик Леонід Плющ, психіатр з Харкова Анатолій Корягін, письменники Володимир Буковський і Жорес Медвєдєв. Вони були помітними постатями в правозахисному русі, а тому привернули увагу Заходу, під тиском якого, їм, зрештою, вдалося емігрувати. Втім, це були поодинокі приклади з-поміж великої кількості нікому невідомих жертв примусового лікування.

«У психлікарнях взагалі жахи робилися: садисти-санітари в буквальному сенсі вбивали як хворих, так і політичних. Лікарі застосовували методи та препарати, від яких давно відмовилися у цивілізованому світі: сірку, електрошок… Зеновію Красівському (поет, останній Крайовий провідник ОУН (б). — ред.), якого у 1972 році запроторили до Смоленської психлікарні, вводили величезні дози аміназину», — розповівЙосиф Зісельс.

За його словами, цими постійними вливаннями нейролептику Зеновію Красівському занапастили нирки та серце. У нього двічі був інфаркт.

«Красівського випустили з психлікарні після шести років ізоляції, бо вважали що він скоро помре. На щастя, Зеновій дожив до Незалежності України… Завдяки інформації, яку ми отримували від жертв каральної психіатрії, збирали та передавали на Захід, радянських медиків виключили з Всесвітньої організації психіатрії. Це був дуже сильний удар по радянській пропаганді», — розповів «Вечірньому Києву» Йосиф Зісельс.

Він також зазначив, що головну роль у широкому запровадженні каральної психіатрії відіграв голова КДБ СРСР Юрій Андропов (1967–1982), який наприкінці 1960-х років направив у ЦК КПРС проєкт плану розширення мережі психлікарень.

«КАРАЛЬНУ ПСИХІАТРІЮ РОСІЙСЬКІ ОКУПАНТИ ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРОТИ КРИМСЬКИХ ТАТАР»

Голландський правозахисник, історик, дослідник дисидентського руху в СРСР Роберт ван Ворен, який приєднався до обговорення у режимі online, зазначив, що каральна психіатрія попри всі сподівання, на жаль, не згинула разом із Радянським Союзом.

«В Росії знову зловживають психіатрією у політичних цілях, використовуючи вигаданий у СРСР діагноз „уповільнена шизофренія“. Наразі ситуація там гірша, ніж за часів Брежнєва. Зокрема, каральну психіатрію застосовують проти кримських татар, незгодних з окупацією півострова. Ми готуємо звіт по дуже багатьох справах, який опублікуємо через кілька тижнів», – сказав Роберт ван Ворен.

Над фільмом працювали команди регіонального суспільного мовника «UA: ДНІПРО» та громадської організації «Спільнота активної молоді».

«Мета нашого проєкту — донести до суспільства, в першу чергу до молоді, що попри роки страждань і страшних катувань дисиденти продовжили правозахисну діяльність, боротьбу за українську мову та незалежність», — сказав голова «Спільноти активної молоді» Влад Мельничук.

Своєю чергою продюсер «UA: ДНІПРО» Влад Зінкевич розповів «Вечірньому Києву», що серіал можна буде подивитися не тільки на регіональних телеканалах Суспільного, але й на YouTube. Він також сподівається, що проєктом зацікавиться загальноукраїнський телеканал «UA: ПЕРШИЙ».

Нагадаємо, у Михайлівському Золотоверхому соборі розпочалися зйомки воєнної драми Ахтема Сеітаблаєва — «Мирний-21». Це історія луганського прикордонного загону, бійців якого сепаратисти та російські спецслужби безрезультатно намагалися змусити зрадити свою країну. Фільм заснований на реальних подіях, які розгорнулися на Сході України у червні 2014 року.

Олександр ГАЛУХ, «Вечірній Київ»

 

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?