ДО 110-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЗОРЕСЛАВА
Життя і творчість, вся доля поета, теолога, громадсько-культурного діяча ХХ століття Зореслава (у миру Степана Сабола) пробивається крізь часову товщу віщим променем, який нагадує, що імена істинних поетів-патріотів новітнім поколінням потрібні, як зарубки у непролазній хащі, аби не збитися з дороги і не тратити сили й час у блуканнях манівцями. Цей промінь вчить нас мудрості, любові до отчого краю, мужності і самовідданості у слові і ділі. Зрештою, цей промінь – одна із складових життєдайного світла, до якого прямуємо, натхненні високим словом Зореслава.
Тож цілком закономірно, що у незалежній Україні не забувається, а ще більше вкорінюється, розростається пам’ять про Зореслава, повага до його самобутньої творчості. Якщо за життя поета вийшли дві його збірки поезій: «Зі серцем у руках» (1933) та «Сонце й блакить» (1936), а також повість «Укрита фіалка» (1936), то за роки незалежності побачили світ тільки на Закарпатті його книги: «Блакитні ескадри: Вибрані твори» (упоряд., підгот. текстів, передм. та примітки Федака Д.М. (2009), «Бог і Україна: Поезії» (передм. Н. Ребрик (2009), «Католицизм і православіє» (2009, – 448 с.) та ін.
Поезії Зореслава перекладалися словацькою, чеською, угорською мовами. У експозиції філії ЗОХМ ім. Й. Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття» досить широко представлені матеріали про творчий шлях, коло особистостей, з якими йому випало, перебуваючи на Закарпатті з 1934 по 1939 рр., спілкуватись, працювати. Це: Августин Волошин, Василь Гренджа-Донський, Юрій Станинець, Олег Ольжич, Улас Самчук. У 2009 р. в рік його сторіччя було засновано всеукраїнську літературну премію імені Зореслава.
В числі лауреатів-зореславівців – закарпатські письменники Дмитро Кремінь, Мирослав Дочинець, Петро Ходанич, Дмитро Кешеля, Лідія Повх, Микола Зимомря, Іван Хланта, Іван Козак, Юрій Шип, Василь Густі, науковці – Лідія Голомб, Наталія Ребрик, Надія Ференц, письменники – Іван Корсак (Луцьк), Василь Місевич (Чернівці), Климентій Василь Стасів, ЧСВВ (Львів), Микола Мушинка та Іван Яцканин (Пряшів).
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
7 грудня 2019 року виповнилося 110 років від дня народження Зореслава. Ця дата, як і попередні – 105-а річниця, сторіччя, 90-річчя поета були відзначені, а пам’ять поета вшановано належним чином. Тим більше, що Зореславове 110-ліття співпало із 80-річчям Карпатської України, співцем і оборонцем якої судилося йому бути безпосередньо.
Основні події щодо відзначення ювілейної дати відбулися 4 грудня у філіалі ЗОХМ ім. Й. Бокшая «Народний літературний музей Закарпаття», який спільно з обласною універсальною науковою бібліотекою ім. Ф. Потушняка ініціював і провів зазначену акцію.
Постійно діючу експозицію музею, в якій одне з чільних місць відведено творчості Зореслава, суттєво збагатили три тематичні книжкові виставки. У першій, озаглавленій рядками поета, які у значній мірі стосуються нашого сучасника:
Тільки той вартий гідно й заслужено жить,
Хто не знає спочинку, утоми й зневіри
були представлені його збірки, що вийшли у світ у роки незалежності на Закарпатті і в Пряшеві (Словаччина). Особливу увагу присутніх привернула пошкоджена у різних тайниках, в яких переховували її патріоти українського слова, збірка поезій «Зі серцем у руках» (1933). До речі, 27 серпня 1991 р., повернувшись в Ужгород після тривалої розлуки із Закарпаттям, письменник зробив автограф на книжці. Причому відбулося це саме в обласній організації НСПУ, в приміщенні теперішнього літературного музею.
Доповнили виставку «Антологія української поезії Закарпаття», «Письменники Срібної Землі», «Співці Карпатської України» та ряд інших видань. Наступна виставка – «Сучасники, побратими по слову і ділу». У їх колі Зореслав сприймається як жива частина могутнього духу, героїчного поступу пасіонарної генерації українських письменників 20-40 рр. ХХ століття.
Уже згадана виставка «Лауреати всеукраїнської літературної премії імені Зореслава» засвідчила, що його слово не загубилося в лабіринтах часу, а воно живим зерном проростає у творчості представників творчих сил нових поколінь.
Відкривши годину пам’яті і шани незабутньому Зореславу, завідувач літературного музею, заступник голови правління ЗОО НСПУ Василь Густі надав слово гостям – студенткам-третьокурсницям Ужгородського інституту культури і мистецтва. Яна Бонга та Олеся Яцола майстерно, з творчим натхненням прочитали кілька віршів поета, присвячених Ужгороду, а допомогла їм у цьому голова комісії режисерських дисциплін Ужгородського інституту культури Оксана Шип.
Проникливе слово про життя і творчість Зореслава оголосила на зібранні проректор Ужгородської художньої академії, кандидат філологічних наук Наталія Ребрик. Її перу належить ціла низка літературознавчих статей, у яких на весь зріст постає велична постать незабутнього Зореслава. До речі, Наталія Йосипівна та її чоловік – видавець, письменник, журналіст Іван Ребрик знали поета особисто, він гостював у них вдома, а вони провідали його в Сполучених Штатах Америки. За словами Наталії Ребрик, далеко не все із написаного письменником і теологом Зореславом відомо читачам. Можливо, що до наступних його ювілейних дат дещо із його ще неопублікованої спадщини побачить світ.
Багато цікавого і досі невідомого громадському загалу відкрив і почесний голова крайової «Просвіти», доктор історичних наук Павло Федака у біографії Зореслава. Адже він у 30-ті роки був активним «просвітянином», ініціював і реалізовував чимало потрібних для українства краю акцій.
Заслужений лікар України, шеф-редактор газети «Карпатська Україна – Красне Поле» Степан Біляк розповів, як наприкінці 90-х років разом із Петром Скунцем випускав газету, яку з великою цікавістю сприймав Зореслав. У серпні 1991 року, перебуваючи в Ужгороді, поет мав творчу зустріч із колективом редакції, тішився, що на шпальтах «Карпатської України – Красного Поля» незабутній Петро Миколайович завжди знаходив місце для опублікування поезій Зореслава.
Для присутніх особливо цікавим був виступ кандидата філологічних наук, літературознавця, бібліографа, фольклориста, мистецтвознавця, заслуженого діяча мистецтв України Івана Хланти. Адже він одним із перших в незалежній Україні сказав вагоме слово про Зореслава, вивів його ім’я із забуття і включив у повноцінний літературний процес на сторінках унікального бібліографічного довідника «Літературне Закарпаття у ХХ столітті». Іван Хланта розповів про благотворний вплив творчості Зореслава на розвиток сучасної української поезії у 60-90 роки ХХ століття на Закарпатті і Пряшівщині, у світовій українській діаспорі.
Лауреат всеукраїнської літературної премії імені Зореслава, поет, публіцист, педагог Юрій Шип склав данину пам’яті і шани поету Зореславу, прочитавши присутнім свій новий твір, який присвятив незабутньому гранослову.
На завершення зібрання, присвяченого 110-й річниці Зореслава, виступив Іван Ребрик. Йому випало бути останнім закарпатцем, який бачив і спілкувався із видатним поетом, коли той був ще живим. Аудиторія, затамувавши подих, слухала слова Зореслава, які він просив передати закарпатцям, як заповіт любові до матері України, отчого краю. Вони, як віщий промінь долі Зореслава, перегукуються із словами, винесеними в назву вище згаданої книжкової виставки, про те, що тільки той вартий гідно й заслужено жить, хто не знає спочину, утоми й зневіри. Як це важливо! Особливо тепер!
Ці ж слова знайшли підтвердження й у заключному виступі голови ЗОО СПУ Василя Кузана, який наголосив, що творчість Зореслава і для нинішнього покоління, і для майбутніх трудівників слова буде одним із тих орієнтирів, які визначають наш духовний поступ.
“Українська літературна газета”, ч. 1 (267), 17.01.2020
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.