"Універсальний журнал" (№3, березень 1929 року)

238

«Універсальний журнал» — ілюстрований
місячник, виходив з листопада 1928 р до серпня 1929 р у Харкові; головний
редактор Юрій Смолич.

Крім белетристики й публіцистики, «УЖ»
багато уваги присвячував питанням мистецтва й театру, а також оглядам
культурного життя в світі.

В «УЖ» співпрацювали письменники Остап
Вишня, Олекса Влизько, Володимир Ґжицький, Олесь Досвітній, Майк Йогансен,
Михайль Семенко, Олекса Слісаренко, Юрій Яновський та інші.; митці Василь
Кричевський, Іван Падалка, Анатоль Петрицький. Розрахований на широкого читача,
«УЖ» являв собою зразок кваліфікованої української журналістики.

 

Літературні
журнали України 1920-х років заслуговують на те, щоб їх перевидавати, щоб
сучасний читач зміг увійти в ріку того часу і відчути її плин. Адже видання
просто чудові! Як ось «Універсальний журнал», що виходив у Харкові тиражем 5000
примірників і ціною 50 копійок. Придбавши таке гарно ілюстроване видання, ви
обов’язково затримаєтеся під шатами беріз, тополь чи лип, в затишші Універсаду
Харкова, Шевченківського бульвару Києва чи Дніпропетровська, гортаючи принадні
сторінки у звабливих палітурках. А то де можна прочитати про перші бульвари (французи
запозичили Boulevard від Bollwerk, як німці називали бурти), які виникли на
гребнях оборонних земляних буртів, що опоясували міста від нападників (в
Україні – Змієві вали)? Але, спершу  М.
Йогансен і М. Семенко.

 

В березні міліціонер свистав,

У воді шумів трамвай, і плавав

У калюжах вечір і не знав,

Як уранці народяться трави.

 

Стала хмара у вікні – агов!

Агов, хмаро, підожди хвилину!

Всяка хмара в березні – любов,

І від мене і до неї лине.

 

Всяка вулиця веде до тих дверей,

Де я не посмію подзвонити.

За водою вечір плив до неї

І за неї хвилювався вітер.

 

Я ж стояв в калюжі, мов в огні,

Танцювали тротуари п’яні,

Зі старих англійських книг

Повиходили на вулицю романи.

 

І сідлали коні, і вели

За Гурон, за Мічіган, за Ері,

Соколиним оком вечір плив

У простори пам’яті і прерій.

 

Гей, як кречет міліціонер свистав,

У траві гремів трамвай, і марив

В березні поет і забував,

Що в калюжах загасали хмари.

 

Що я так і не посмію увійти

І сказати ясно: Івнінг, Інно!

Чи не хочете – чи хочеш ти –

Чи не підеш ти зі мною в кіно?

 

Це Майк Йогансен
з його неповторним відчуттям світу внутрішнього і світу зовнішнього.

Майку Йогансену,
ніби на тій же радіохвилі (а може на відлунні душі – автор огляду), на
зворотному початку журналу (бо як же інакше синхронізувати своє з отим
Йогансеновим «У траві гремів трамвай і марив» на трав’янистій вулиці Харкова)
відгукується Михайло Семенко віршем про «Підземку» для «наших радянських
хуторян».

 

Subway, Metro, Untergrund, підземка –

які чудесні потвори – плюс ще 1000-тонний
кран!

Це ж не урбанізм тільки, а якась
індустріалізована істерика

для наших радянських хуторян!

 

– От би підземку в Харкові!

– От би Subway у Києві!

– От би в Москві Untergrund чи хоч там
Metro!

Чи чув коли, чи знав коли,

щоб вулиці пощерблені

у нас асфальт покрив би –

ого було б добро!

 

Не одставав і я

в своїй уяві зляканій,

молився індустрії я,

і зараз ще молюсь.

Але зітер тепер з лиця

я

рівчаки заплакані:

як у Берліні –

в нас у Харкові таксі і

омнібус.

 

У Кельні, і у Дрездені,

і в Гамбурзі, і в Ляйпцігу –

ви уявіть собі: ні Subway,

ні Metro!

Але до Унтергрунду – всього лиш кілька
станцій,

 

все одно, що із Бахмача –

у Хорол.

 

І буде до метра паризького – дороги ніч
од Кибенець,

І буде день і ніч

курити Ромодан, –

– і буде наш Берлін,

– і буде НАШ Н’ю-Йорк,

підземками прогризені –

і загуде підземками

комуна – Дніпрельстан.

 

Шанувальники
українського художнього слова знайдуть у журналі публікації творів таких
українських письменників, як Олесь Досвітній («Розпач»), Юрій Смолич
(«Господарство доктора Гальванеску»), Юрій Шовкопляс («Стриб з поїзда» із серії
«Проникливість лікаря Піддубного»), Олександр Копиленко («Німецька кінокухня»),
або Кость Котко («Новела з невдалим закінченням»).

«Універсальний
журнал» за березень 1929 року цікавий іншими публікаціями. Зокрема, це
фотонариси «Життя в об’єктиві» (про сплав лісу притоками Дніпра, про
виноградарство на Херсонщині, вирощування цукрових буряків), «Електрифікація»
(про електростанції в Україні, зокрема й фото про будівництво Дніпрельстану),
«Чай-Бечо» (про Сванетію), або «Божевільна держава» (про тогочасну моду у
західних країнах і загалом), «І таке інше, і таке подібне» (всяка всячина),
фотонарис «Харків, Харків, де твої бульвари?», інтерв’ю «Моя книга» (короткі
монологи письменників – Ю. Шпол, І. Сенченко, О. Копиленко, В. Вражливий, Ю.
Смолич), а ще коротка фото-розповідь про українську артистку Любов Гакебуш.

Йшов третій
місяць року, у якому розпочались репресії проти діячів української культури.

 

Оксентій
ОНОПЕНКО

м.Москва, Росія

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!