Український художній переклад крізь призму людських доль

У конференц-залі Будинку письменників України
відбулося обговорення книги професора Київського національного університету ім.
Тараса Шевченка Лади Коломієць “Український художній переклад та перекладачі
1920-30-х років”. Захід був організований всеукраїнською Академією художнього
перекладу ім. М. Зерова, М. Рильського, Г. Кочура і М. Лукаша, Творчим
об’єднанням перекладачів Київської організації НСПУ та Клубом перекладачів
“Протей”.

Далі слово взяла авторка праці – завідувач кафедри теорії та практики
перекладу з англійської мови, професор Лада Коломієць. “Книга робилася на
великому душевному піднесенні, – поділилася вона з присутніми, – робилася вона
в першу чергу в пам’ять про Михайла 
Москаленка, який доклав чимало зусиль до того, щоб історія українського
художнього перекладу розвивалася. Він фактично здійснив бібліографування
українських художніх перекладів 1920-30-х років, але, на превеликий жаль, не
встиг здійснити задуманий ним проект – нарис про перекладацький процес
міжвоєнного двадцятиліття, лише розпочавши цю працю. Натрапивши на цей
незавершений нарис М. Москаленка у Відділі рукописних фондів та текстології
Інституту літератури НАН України, я долучила його до своєї книги, а також
опрацювала рукописну бібліографію Михайла Никоновича максимально детально,
доповнивши її та подавши загальний огляд перекладацького процесу доби
національного Відродження (1920-ті рр.) та великого терору (1930-ті рр.) й
охопивши як окремі перекладні видання, так і
публікації в періодиці, тож загалом створила, як на мене, передовсім корисну
для студентів книжку”. Л. Коломієць також розповіла про процес створення праці
та її зміст, висвітливши тематику розділів, про бібліографічні покажчики, що
робить книгу корисною й цікавою не лише для тих, хто вивчає історію перекладу,
а й для дослідників історії літератури, 
культурологів, журналістів та політологів. Адже 1920-ті роки можна
назвати періодом розквіту української перекладацької справи у розмаїтті шкіл і
концепцій, періодом справжнього перекладацького «буму», коли за художні
переклади бралися і маститі письменники, й амбітні новачки, і поважні
академіки, і партійні високопосадовці, й скромні педагоги… Перекладалися й
античні твори та давня література, і світова класика, і величезний масив
тогочасної літературної продукції, серед якої траплялись як модні одноденки,
так і твори, які сформували літературний канон ХХ століття В цілому, перекладна
література 1920-30-х років стала потужним локомотивом українського
національного ренесансу.Розпочав обговорення очільник київських перекладачів Всеволод
Ткаченко, який розповів про тогочасні відвідини спілчанською делегацією
створюваного за діяльної підтримки ветеранів дипломатичної служби України, в
тому числі відомого державного і громадського діяча, Надзвичайного і
Повноважного Посла України Юрія Богаєвського, Музею українських неокласиків в
селищі Баришівка – «столиці неокласиків» – на Київщині, про дарунок музеєві
Почесним академіком Національної академії мистецтв України, заслуженим діячем
мистецтв України, видатним українським скульптором Борисом Довганем, автором
відомих скульптурних портретів Василя Стуса і Григорія Кочура, мистецьки
довершеного погруддя лідера неокласиків Миколи Зерова. Члени делегації  поповнили експозиції музею рядом цінних
експонатів, зокрема новою книгою Лади Коломієць 
“Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років”, на
сторінках якої знаходимо багато імен українських неокласиків, досі невідому
інформацію про їхній неоціненний перекладацький доробок.

Авторка також висловила подяку рецензентам – Людмилі Грицик,
Олександрові Чередниченку та Максимові Стрісі, котрі сприяли реалізації задуму
донести до широкого загалу дивовижний феномен українського художнього перекладу
20-30-х років ХХ віку, ознайомити студентів і дослідників з досі маловідомими,
а то й невідомими іменами в історії українського перекладу.

З-поміж гостей, котрі брали слово, та запрошених були Олександр
Божко, Олександр Мокровольський, Максим Стріха, Ілько Корунець, Олександр
Пономарів, Леонід Черноватий, Олександр Кальниченко, Марія Кочур, Тетяна
Некряч, Віталій Радчук, Ольга Грабовецька, Валентина Савчин, Богдан Стасюк,
Анастасія Василик, представники Гуманітарного інституту НАУ та багато інших.