На часі нове число щоквартального часопису «Олександрійський маяк». Традиційно журнал розпочинає рубрика «Від майстра», яку в 11 числі відкриває Микола Тютюнник. У його новелі-бувальщині «Жива душа» автор так грає струнами серця читача, що навертаються сльози на очі. Тема, мотив значно глибші, ніж може здатися на перший погляд. Тема війни присутня, на неї вказують деталі, але, що втішно, лейтмотив – любов та добросердечність, на які і вся надія людства. Дякуємо автору за таку щиру й проникливу правдиву історію. Знайомтесь із твором на сторінках журналу.
В 11 числі видання рубрику «Від майстра» також презентує і Сергій Мартинюк, прозаїк, публіцист, поет, журналіст, краєзнавець, меценат, політичний і громадський діяч, а також – військовослужбовець. У березні Україна вшановує пам’ять про загиблих у Бучі на роковини її визволення. Пан Сергій розповідає важку історію про той страшний, жахливий час в оповіданні «Бій на «Ластівці», і це лише одне з тисяч історій болю і жаху, яку ми не маємо права забути. Тема війни описана і в оповіданні «Бій за Караван – Гала», вкінці якого автор ділиться з читачами істиною: «Не витрачайте життя на те, щоб задовольнити чужі амбіції, відповідати чужим вимогам, виправдовувати чужі очікування, намагатися комусь сподобатися чи прагнути бути кращими, аніж ви є…». Щира дяка пану Сергієві за влучне і достойне слово. До речі, автор публікує також і свої поетичні твори на сторінках «Олександрійського маяка».
«Наш часопис – світоч для сотень сердець. Він зібрав навколо себе залюблених у слово, художню дійсність, мрію, і разом ми робимо його ще кращим, ще потрібнішим. Під обкладинкою об’єднано твори художньої літератури, наукові праці, творчість лауреатів багатьох конкурсів – це віддушина і розрада; тисячі рядків, що притягують погляди та інтерес тисяч пар очей. Я вірю, що ніякі хмари і похмура погода не затулять світло «Олександрійського маяка» від тих, для кого воно таке ж потрібне, як і кисень.» – зауважила засновниця, член НСПУ Аліна Шевченко.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Рубрику «Поезія» відкриває поетка з Прилуччини, постійна наша авторка, така вже близька і знайома, Ніна Горбань, яка презентує нову поетичну добірку. Читач зможе насолодитись читанням таких віршів, як «Моє село, маленький мій Париж», «Упали тумани в двори, за паркани», «До села», «Тональність осені, воістину, чудна!», «Скибочкою доля по небу, по полю» та інші. Метафори пані Ніни – соковиті і відбірні. Ми вдячні поетці за щирість і за те, що можемо донести красу її слова до читача на сторінках журналу.
Також у рубриці «Поезія» представляємо поетку з Хмельниччини Інну Майданську. Авторка сміливо експериментує з формою, тональністю, інтонаціями, образністю. Вірші приємно перечитувати, щоби прицільніше і точніше роздивитись, пізнати художній світ пані Інни, можливо, побачити там віконечко і до власного…
У згаданім уже розділі свою поему «Інклюзія» презентує автор з Херсонщини Олександр Гунько. І знову – болюча тема війни, і знову у творі – понівечені долі, зламане дитинство, важкий шлях відновлення і страх, що засів у душах. Наша мистецька спільнота має чуйність та співчуття, вона вчить цьому інших. За це неймовірна дяка та шана небайдужим людям. Також у рубриці – Андрій Булакевич, лучанин, історик та філолог за фахом, автор збірки «Поезії однокімнаття». У рядках пана Андрія філософські сентенції, погляд, ніби зі сторони, на життя, роздуми про його та зміст. Поезія автора – чудова можливість відпочити душею, споглядаючи моменти життя та відвертість іншої людини. Вдячні панові Андрію за довіру до видання творів та надану поетичну добірку.
Продовжує рубрику «Поезія» журналістка із Одеси Марія Чекарьова, яка пише вірші з дитинства і є активною учасницею проєктів нашої спільноти. Рядки поетки багатозмістовні і розхристані, як сама душа. Вони щирі, проникливі, болючі, щемливі й ніжні. Це той випадок, коли поезія і окрилює, і лікує, і зцілює душу. Родзинки-метафори пані Марії теж авторські: «німувати про те, що бентежить», «зумію без чар кожну тінь воскресити», «лицемірство принишкло, прикрившися маскою «справжності» і багато інших, які формують неповторний авторський стиль, почерк. Дякуємо авторці, що обрала «Олександрійський маяк», як майданчик для позначення свого непідробного і виняткового стилю. А далі в рубриці – поетична добірка Діни Горбенко, яка цього разу урізноманітнила публікацію новинкою – додала прозових мініатюр, які, скоріш за все, розвантажать уяву читача, запрошуючи порелаксувати, заглибитись у роздуми і переливи пам’яті.
Завершує рубрику «Поезія» львівська авторка Юлія Каспрук. Юна поетка, незважаючи на молодий вік, демонструє всю серйозність і самобутність поезії. Сила почуттів ліричної героїні пані Юлії зашкалює. Гра метафор та образів схиляє до роздумів кожного, хто відкриє для себе «Силуети орнаменту вишитої сорочки», «Маріупольське дитя сльозу проронило», «Тиша. На каблучці планету колише…» та багато інших… Зробити величезну приємність собі, внутрішньому критику і поціновувачу – відкрити для себе поезію Юлії Каспрук. Дяка авторці за довіру до публікації своїх творів.
А на черзі огляду змісту журналу рубрика «Проза», і відкриває її Лілія Кобзар, членкиня НСПУ, лавреат Всеукраїнської премії імені Михайла Масла та інших вагомих відзнак. В оповіданні «Тиша» пані Лілія торкається болючої і водночас такої важливої теми, як посттравматичний синдром. Війна залишає рани не лише на тілі, а й у душі. Захисники стикаються з проблемою нерозуміння їх близькими. Це боляче. Щира дяка Лілії Кобзар за те, що надіслала важливий посил у суспільство, оправивши його в художність і непідробний талант митця. Далі рубрика знайомить нас із оповіданням письменниці з Кропивниччини Світлани Чабан «Мамині руки» і «Водяний бугай». Проза пані Світлани, як тепла м’якенька ковдра на плечі, огортає душу теплом спогадів про найрідніших, пам’ять про них, щемливі нотки суму, а також – солодкого меланхолійного дитинства («Водяний бугай») – часу відкриттів, щирої наївності, чистоти дружби та радості пізнання світу.
Авторка з Дніпра Маргарита Жиліна запрошує читача у мандрівку в минуле потягом, який привезе у часи графів і князів, титулованих красунь і вишуканих манер, а ще – у час юності однієї сильної і непохитної красуні зі сталевим характером… Та це – лише на перший погляд… бо за крицею і принциповістю ховається така гірка й ніжна величезна потреба материнської любові. Без сумніву, «Швидкісний потяг Христини Сушко. Розповідь забутої княгині» ще довго не залишить вас у спокої, дорогі читачі. Тоді як оповідання-сповідь «Терапія самотності» київської авторки Оксани Медвідь оголить ніжні, беззахисні, проте, незламні і стійкі стіни відвертої жіночності. Про що говорити, коли перемішані всі ролі? Де шукати відповідь на запитання, що ставить серце? Про це розповість монолог головної героїні, який, якщо пані Оксана того забажає, матиме продовження…
Одарка, героїня однойменного оповідання Тетяни Стеценко, письменниці з Чернігівщини, вириває нас зі звичної реальності і переносить туди – в буремне ХІХ століття. Це той момент, коли читаєш, ніби дивишся фільм, в той час, як емоції читача не менш сильні, ніж переживання головного героя. Сюжет твору перегукується із романом «Солодка Даруся» Марії Матіос. А, як задуматись, скільки ж отих скалічених доль Дарусь, Одарок, Марій залишило по собі воєнне лихоліття? І досі ячить над Україною війна… Друге оповідання пані Тетяни «Моя Марічко!» теж – правдою у свідомість, теж – високо, глибоко і в саму душу; і переживає-перечитує читач (перепрошую за тавтологію) оповідь про жіночу долю, про втілення жіночих доль українок, які винесли лихо і важкі життєві будні на своїх тендітних плечах.
Цей випуск «Олександрійського маяка» різноманітний за тематикою, але однаково сильний за емоційністю творчого доробку своїх авторів. Далі в рубриці «Проза» увазі читачів пропонуємо оповідання письменниці з Чернігівщини, філологині за освітою, Любові Борисенко. «Ярославна» – саме таку назву має проза авторки, з легкістю може лягти в основу мелодраматичного фільму, але наразі ми пропонуємо прочитати, відчути це переповнене почуттями оповідання, яке кличе за собою мріяти, вірити і ще сильніше любити. Від таких світлих, сердечних емоцій і на душі теж світає. Дяка пані Любові за її прозовий дарунок. А читачам – приємного читання, насолоди… Друге оповідання Любові Борисенко називається «Свята грішниця», і оксюморон у назві цій доречний, як ніколи. Сюди ще хочеться додати присвяту Григора Тютюнника, як у новелі «Три зозулі з поклоном» – «Любові всевишній присвячується». Чому – запитаєте? Бо там, де любов, там по п’ятах – зрада, де добро і самовідданість – ненависть і забуття, де жертовність – там гріх… Як це можна поєднати – читайте в оповіданні «Свята грішниця» на сторінках «Олександрійського маяка».
Трішки фантастики і казки додала в рубрику «Проза» Наталія Савіна, київська письменниця. Її історія «Простір любові» подарує читачам можливість відпочити морально і поринути у світ, який, можливо, існує поряд з нашим. Можливо, існує такий десь разом зі своїми законами і клопотами. Герої фантастичного оповідання живуть за законами любові, отже, вони близькі для нас.
Світлана Труханова, авторка з Тернопільщини, презентує оповідання «Мить життя». Реалістичність і життєвість, описану в творі, хтось назве жорстокістю чи бездушністю, що теж присутня, бо характеризує дії героїні. Але всі ми люди, а тому ця історія спонукає задуматись: що чекає на нас самих? Чиїми очима ми сприймаємо оповідання: Зоряни чи її свекрухи… Письменниця з Охтирки, Наталія Розторгуєва пропонує увазі читачів оповідання «Посуд б’ється на щастя» і «Три грудочки цукру». Цінності, зображені в обох творах нагадують нам про те, що в житті найголовніше, найцінніше – те (ті), що (кого) бережеш найбільше і дуже боїшся втратити. А тому, якщо хтось у полоні суму чи гніту сірих буднів, виснаження забув, хто для кожного з нас найдорожчий – прочитайте твори Наталії Розторгуєвої. І нехай серце стане м’яким і погляд – не таким різким, адже в кожного є ті, заради кого ми прокидаємося вранці, боремося, перемагаємо…
Рубрику «Проза» продовжує письменниця, лауреатка премії Куліша Тетяна Грунська. Авторка презентує букет прозових замальовок під назвою «Письменниця в книгарні». Твір об’єднаний у єдине ціле образом книгарні і авторки в ній, а решта персонажів – випадкові перехожі з невипадковими діалогами. Здавалося б, прості, буденні теми, але ні – суть глибше, зміст – не на поверхні. Візуалізація карти України, яку «малюють ниточками» люди. Ниточками, що тягнуться до серця з міста, в якому жили, з рідного дому до книгарні у Львові. Хтось подорожує, хтось шукає прихистку; хтось – справжній, хтось – тримає марку, а хтось – шукає відповіді серед сторінок книг у львівській книгарні…
«Трохи Бог» – саме таку назву має соціально-політичний роман в новелах київського науковця, перекладача і письменника Анатолія Рибіна. Хто вже ознайомився у попередніх випусках «Олександрійського маяка» із уривками роману «Трохи Бог», той знає, що події, описані у творі, зображують життя окремих осіб – агентури спецслужб в часи СРСР в Країні Рад. Автор одночасно знайомить із картиною життя в Союзі: політичними «коміксами», розподілом ролей, подвійністю обов’язків та іншими нитками заплутаного клубка недалекого минулого. Досить лише заглибитись в читання – і роман вас не відпустить…
Завершує рубрику «Проза» Василь Момотюк, письменник-гуморист із Чернігівщини. Автор представляє свою добірку «Мо-візми». Отак, на веселій ноті нас підхоплює хвиля гумору. Ці прозові мініатюри торкаються усіх сфер життя: стосунків, моральних вад особистості, аспектів побуту, взаємин родичів, близьких, друзів. Влучне слівце, доречне, як ніколи, таке, іноді, необхідне й незамінне, щоб прикрасити вимову чи діалог, надати влучності або експресивності. Насолоджуємось порцією відбірного гумору на сторінках «Олександрійського маяка»…
Традиційною в часописі вже є рубрика «Літературознавство». Вона представлена дослідженнями знаних літераторів і письменників. Богдан Дячишин, львівський науковець презентує статтю на тему «Думна поезія – мова непропащої сили». У ній письменник, член НСПУ акцентує на істині, що «думки – живі і розумні істоти». Дослідник цитує багатьох колег-митців, літературознавців та мовознавців. Стаття, написана так переконливо, глибинно і проникливо, так змістовно і доступно, що від усвідомлення її змісту виростають крила. Ще б пак! Яку ж тільки могутність має слово! Світло розуму, сила слова, можливості думки, важливість її правильності – ось ключові фрази публікації. Радимо прочитати всім, хто відносить себе до розумних і мислячих особистостей, навіть не задумуючись, чи варто – варто! Друге дослідження Богдана Дячишина, опубліковане в журналі, має назву «Метамова – мистецтво спілкування думками». Розвідка плавно підхоплює тему попередньої, але крізь призму інших аспектів.
Світлому спомину про Григорія Гнатюка присвячене дослідження на тему «І не згада ніхто свій крик останній». Презентує його історик Андрій Будкевич. Це історія про скромного, але дуже талановитого художника Григорія Гнатюка, чиї роботи говорять більше, ніж усі слова про них. Однак пан Андрій так описав долю і спадщину митця, що якби той був живий, він би щиро подякував історикові.
Дослідник, письменник, історик і краєзнавець із Голованівська Сергій Піддубний з нагоди 840 річниці давньоруської пам’ятки історії та літератури презентує свою розвідку на тему: «Слово про похід Ігорів» відкриває свої таємниці». Дійсно, багато інтерпретацій слів із тексту «Слова…» піддаються сумнівам, а приклади і докази тих інтерпретацій, які пропонує Сергій Піддубний – це прорив у вивченні пам’ятки і абсолютно нове трактування і пояснення деяких окремих слів. Без перебільшень, цінна розвідка, автору якої ми бажаємо зробити поштовх до нових досліджень, а читачам даємо можливість ознайомитися із роботою науковця.
Наша авторка з Вінниччини, науковиця і письменниця Наталія Юніцька презентує на сторінках згаданої рубрики свої нові дослідження. Перше – «Володарі Печери Потоцькі: батько і син» – про польських магнатів, які зробили великий внесок у розвиток села Печери – підняли його престиж, славу та розквіт. Друга ж розвідка пані Наталії має назву «Велич і слава архітектора Владислава Городецького» про, без сумніву, легендарного будівничого. Міста, в яких є будинки чи інші споруди, котрі збудовані за кресленнями й під керівництвом цієї виняткової людини, дуже пишаються цими спорудами і шанують їх велич. Поза конкуренцією – славетний Київ. Надзвичайно цікава робота і надзвичайно цікавий і талановитий герой – архітектор Городецький. Запрошуємо ознайомитись із дослідженнями наших авторів на сторінках журналу.
Рубрику «Наймолодшим читачам» представляє Ніна Башинська з віршем «Жаба – принцеса» та оповіданнями «Щедре літо», «Мама Муся» та Оксана Проценко з казкою «У королівстві стрільців» та фантастичним оповіданням «Подорож крізь століття».
У розділі «Творці спільноти «PANTHEON» читачі можуть побачити знайомі обличчя, але із новинками їх творчості. Тетяна Шаповал пропонує увазі читацького загалу поетичну добірку, які ввійшли такі вірші: «Час натхненню», «Уламки», «Медовий поцілунок літа», «Аромати весни», «Заспівай», «Живи і дихай». Кирило Тесленко, сучасний письменник-фантаст презентує оповідання «Туман Розуму», в якому автор зображує Київ у 2070 році. Також у рубриці відомий письменник із міста Могилів-Подільський Микола Таранцов, організатор літературних конкурсів і підприємець. Пан Микола представив на сторінках «Олександрійського маяка» своє оповідання «Маргаритка Маргарита» – історію, яку відгукнеться в серцях, бо неможливо не співпереживати, не кинутись із головою в читання. А ще – дуже хочеться продовження розповіді про Сергія Олексійовича та Соню-Маргариту.
Поетка з Кременчука Віта Гориславець публікує в рубриці свою поетичну добірку, до якої ввійшли новинки пані Віти: «Я – Віта», «Мене надихає», вірш-відгук про літературну зустріч «На Світловодських хвилях», вірш-відгук на літературні посиденьки у Світловодську, вірш-відгук на подію «Літературне побачення з Аліною Шевченко», вірш-відгук на книгу Катерини Бахтурової «В тіні магнолій», вірш-відгук на книгу Віктора Брикульського «По курсу любов…».
Вінничанка, психологиня, поетка, учасниця багатьох літературних конкурсів Олена Нікітіна (Ластівка вільного неба) представила читачам добірку патріотичної воєнної поезії у зазначеній рубриці. Це вірші, які змушують стискатися серце, бо війна кровоточить, болить, і болить вона усім: захисникам, цивільним, дорослим і дітям – усім українцям… До уваги поціновувачів творчості пані Олени такі поезії: «Я – сержант 59 бригади», «Ця війна п’є нас до дна», «Бусоліст», «Сон», «І в житті, як на довгій ниві», «Вічна пам’ять Ірині Дмитрівні Фаріон», «Давайте будемо собою».
Микола Шевченко-Самарський, поет із Хмельниччини увазі читачів представив вірші: «Слуга», «Раб», «Без Бога», «Прохати», «Як часто?». Вірші пана Миколи закликають людство звернутися до витоків духовності, людяності і добра. Це добра, світла і чиста поезія…
У рубриці «Дебют» вітаємо Марію Бурман. У юної красуні, незважаючи на молодість, глибокі і проникливі вірші, що виражають свідому і небайдужу громадянську позицію дівчини: «Старий і тополя», «Дно», «Повстання із пекла». Рубрика «Олександрійщина літературна» у цьому випуску журналу багата і різноманітна. Наталія Фоміна, яка нещодавно представляла у рідному місті свою дебютну книгу, нині презентує в «Маяку» вірші «В калюжах – неба очі голубі» і «Ось і діти наші вже дорослі» та оповідання «Мрії здійснюються» і «Несподівана зустріч». Володимир Терещенко, у якого ось-ось вийде з друку уже друга книга «Спогади», презентує своє нове оповідання «Аура», що розкаже читачам невигадану історію про хлопця, в якого була «прихована» епілепсія. Любов Грушник презентує увазі читачів поетичну добірку, до якої ввійшли такі вірші: «До настрою», «А до тепла ще далеко», «Мені сьогодні снився віщий сон», «Розплющив очі день», «Завітало літо у міста й до сіл», «Не володію чарами», «Вже добігає до кінця», «Вечір. В яблуньках за вікном…».
Віктор Брикульський, поет, автор книги «По курсу любов», волонтер презентує свої поетичні новинки: «Не зліплена снігова баба», «росія – це зневага і махлярство». Вірші пана Брикульського часто мають філософський підтекст, вони передають активну громадянську позицію автора. Ганна Велика – у цій же рубриці з віршами «Жіноча любов», «Не забувайте матерів» нагадує – хто найважливіша людина в житті кожного з нас. Філолог, вчителька і волонтерка Ірина Даценко ділиться проникливою прозовою замальовкою «Рід у руках (Усім захисникам нашої багатостраждальної землі присвячується)» – глибинність і всеперемагаюча віра у рядках авторки. Дякуємо, що надихаєте, дякуємо за те, що Ви робите! Валентина Білоткач презентує оповідання «Повертайся, пташино, додому», вірші: «Моїй бабусі», «Туман, туман пливе над рідним містом», «Принижену – мене ти не любив би», «Ховає осінь путівці до тебе» – вишукано, душевно, як завжди у пані Валентини, майстерно!
Традиційна рубрика журналу «Сторінки світової класики», яку веде письменник, дослідник, літературознавець Сергій Манукян. Публікації пана Сергія завжди цікаві і неповторні, виняткові і такі, що тримають в тонусі увагу до останнього рядка. У цьому випуску дослідник пропонує увазі читачів історію найменшої із сестер Бронте – Енн (Анну). Її доля, як і доля всіх дітей отця Патріка та їх нещасної матері, трагічна і несправедлива. Однак, мало хто знав, що холод і неприязнь відчувається від близької людини Енн. Дізнатись більше можна у розвідці Сергія Манукяна, який до свого дослідження додає уривок роману Енн Бронте «Незнайомка з Вільдфел-Холу». Здавалося б, 1822 рік – про що говорили молоді люди, чим переймались, як жили; але ж ні – все значно цікавіше… Запрошуємо до приємного читання…
Ось таким є художнє надбання 11 числа «Олександрійського маяка»… Дяка кожному автору і кожній авторці, шана Вашій роботі. Шануймося!
Надсилати матеріали до наступних випусків друкованого журналу можна на електронну пошту cimbaldara41@gmail.com
Діна Горбенко, відповідальна за випуск