У пошуках злочинця

 

Днями в столиці відбулась презентація пунктир-екциклопедії «Актуальна література» Костянтина Родика

 
Анна ДРОФА
 
На пальцях можна порахувати українських письменників, які б писали конструктивну та якісну критику. З часом все менше літераторів дотримуються жанрових рамок та встановлених стандартів. Костянтин Родик не став винятком. Нещодавно світ побачила його пунктир-екциклопедія «Актуальна література» з есеями-розслідуваннями про дванадцятьох українських та зарубіжних письменників.
Костянтин Родик – літературний критик, науковий працівник Інституту літератури Національної Академії наук, автор численних медійних проектів, аналітик книжкового ринку, а також президент Всеукраїнського рейтингу «Книжка року».
Розслідування передбачає пошук злочинця, але якого ж злочинця шукає та що збирається розслідувати автор?
Родик зазначає, що книга – це опалітурена збірка символів і ці символи потрібно якось розшифровувати. В цьому сенсі це і є певне розслідування – «Що таке кожна книга як набір символів?».
Підзаголовок для книги «Пунктир-енциклопедія» навіяла автору рекламна «музика» з її поспіхом видати бажане за дійсне. А «пунктир» – як поступове осягнення цілого і надія на те, що переривиста лінія згодом перетвориться на суцільну та приведе читача до рельєфної Мапи сучасного письменництва. Так поетично пише Родик у вступі до книги «Код Актуальности».
Презентація енциклопедії відбулася у книгарні «Є» за участю журналіста та письменника Михайла Бриниха, а також письменника Тараса Антиповича.
Багато дискусій викликав саме список героїв енциклопедії. Родик пише про книги Андруховича, Винничука, Жадана, Забужко, Кожелянка, Федюка, Хомича, Шкляра, а також іноземних авторів – Дена Брауна, Умберто Еко, Пауло Коельо, Марка Краєвського. Чому саме ці письменники та як автор обирав своїх героїв? Сам Родик запевняє, що він уникнув того чи іншого автора не випадково.
«У читачів постійно є  зауваження щодо стилю Оксани Забужко. Варто лише зрозуміти, що це філософська проза, яку потрібно зрозуміти, – зазначає Костянтин Родик. –  Скажімо, Андрій Кокотюха. Чого його стартові наклади інколи перевищують наклади Стівена Кінга? Ще раніше Кокотюха казав, що почав писати з дитинства і тоді його твори читали однокласники. За великим рахунком, його стилістика залишилася саме такою – розрахована на старшокласника, на людину, яка споживає історію задля історії. Мене цікавить життя цих творів».
Михайло Бриних зазначив, що вибір зарубіжних авторів є досить дивним, адже, за винятком Умберто Еко, це популярна література у найгіршому своєму вимірі.
«Насамперед мене цікавила соціологія читача. Чому книги цих авторів продаються такими накладами? Чого хоче читач та що від нього читати? Що Умберто Еко та Ден Браун залишають в головах наших сучасників? Ден Браун це, за великим рахунком, дуже якісний нон-фікшн, загорнутий у популярну обгортку, яка сама собою притягає гаманці, – говорить Костянтин Родик. –  А щодо Пауло Коельо, то це своєрідний Конфуцій. Але хто у нас буде читати Конфуція? А Коельо читають».
Редактор книги Галина Родіна зазначила, що було заявлено шість частин цієї енциклопедії, тому невдовзі свої місця в збірці можуть зайняти ще багато достойних авторів.
Костянтин Родик зазначив, що американський критик Харолд Блум сказав, що письменники знаються на літературі так само як і птахи на орнітології.  Вони позиціонують кожну свою книгу як найкращу. Завданням Костянтина Родика було виокремити з літературного потоку найкращих та найвагоміших.
«За відсутності майданчиків для літературної критики, які б потребували розлогих занурень у текст та контекст, літературна критика в Україні зійшла на певний мікрорівень.Костянтин Родик не лише занурюється у текст, але й оперує контекстом, відстежує автора.  У нинішній ситуації платформою для критики стає книга», – зазначив Тарас Антипович.
Здавалося, самого Родика важко здивувати літературою. Але автор зізнається, що коли наші політологи оприлюднюють цікаві аналітичні висновки щодо різних ситуацій, то часто апелюють матеріалами, які раніше з’явилися в The New York Times. Так само лос-анджелеський та лондонський книжкові огляди – це ті майданчики, на яких виробляється не тільки критична думка, а аналітика як така. Саме це і є взірцем для критика. Костянтин Родик говорить, що література цікава як символи чогось і автори, які там публікуються, намагаються розгадувати ці символи і давати свою футуристичну оцінку. Як казав Пауло Коельо – «Завжди є місце для здивування».
«Родик видав цю книгу задля того, щоб була причина спілкуватися про авторів, їхні книжки в контексті політики, історії, військових дій, літератури, театру і філософії в першу чергу. Він провокує дискусію та суперечки. Через “поп“-літературу народ дізнається про передові ідеї, розвиток думки, філософські новинки. Таким чином суспільство наповнюється високими думками, але в простому вигляді.  Але, звичайно ж, література не мусить опускатися до рівня “барбі“», – зазначає Галина Родіна.
Герої наступних частин енциклопедії вже відомі, з їхніми іменами можна ознайомитися на звороті першої частини книги – це Андрій Кокотюха, Любко Дереш, Тарас Антипович, Стівен Кінг, Ірен Роздобудько, Валерій Шевчук, Юрій Іздрик та інші. Вихід наступної частини “пунктирної“ енциклопедії планується напередодні Книжкового Арсеналу навесні 2017 року.

№24 (186) 9 грудня 2016

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал