Ти помилився, Пушкіне… (До 170-річчя з дня народження словацького письменника Павола Орсаґа-Гвєздослава)

230

Заголовок цієї статті навіяний 28-им сонетом «Кривавих сонетів» словацького поета Павола Орсаґа-Гвєздослава (1849-1921).
«(Мій Пушкіне, думок височино,
ти помилився, мовивши у гніві,
що мусять всіх слов’ян річки бурхливі
в російське море злитись, бо воно –
в притоках пересохне аж по дно.
Дивись, природа образи мінливі
показує в буття щоденнім диві –
тим видивам зникати не дано!
Дух, – як вода. Ніщо її не зборе:
то парою, то йде дощем вона,
навзаємністю з’єднує простори,
гордуючи лінивістю багна…
Ні, висхнути не може духу море,
і в ручаях є вічна глибина!)»
( Переклав Дмитро Павличко)
«Криваві сонети» П. О. Гвєздослав написав у 1914 році. Він, слов’янин, перший серед словаків дав відсіч слов’янській ідеї, «коли до неї, – як пише Д. Павличко, – доторкається великодержавний російський шовінізм». Це, зрештою, відповідь і сучасним завзято-наївним слов’янофілам, бо ж ідея єдності слов’ян розсипалась саме через імперські намагання і сучасної Росії.
Як і наскільки обізнаний український читач з творчістю Павла Орсаґа-Гвєздослава?
Роман Лубківський у книзі літературно-критичних нарисів «Многосвіточ» (Київ: «Радянський письменник», 1978. – 264 с.) у нарисі «Зоря Гвєздослава» подає генезис пізнання творчості Гвєздослава українським читачем. Вже класик української літератури Іван Франко у статті «Слов’янська взаємність в розумінні Яна Коллара і тепер», яка появилась у журналі «Народ» у 1893 р., пише про Гвєздослава у зв’язку з появою його віршованого твору, який присвятив Я. Коллару. Творчість П. О. Гвєздослава згадується і у праці «Словаки» українського письменника, перекладача, літературознавця, мовознавця, історика Василя Доманицького (1877-1910), яка вийшла брошурою у Києві 1909 року.
В антології «Словацька поезія», яка вийшла у Києві 1964 року, поезію Павла Орсаґа-Гвєздослава перекладали: В. Лучук, О. Новицький, А. Малишко, М. Бажан, І. Цитович, Г. Кочур, Б. Тен, М. Рильський.
Віршовані твори П. О. Гвєздослава появлялись на сторінках українських літературних журналів «Всесвіт» і «Жовтень» у перекладі А. Патруса-Карп;атського, А. Малишка, Р. Лубківського, Д. Павличка.
Словацьке педагогічне видавництво, відділ української літератури в Пряшеві у 1961 році видало «Криваві сонети» П. О. Гвєздослава у перекладі українського поета Андрія Патруса-Карпатського (1917-1980), який у «Слові перекладача» пише: «В перекладі я намагався дати не тільки чіткий і строгий зміст цього циклу, логічну завершеність кожного сонету, але й опоетизувати все засобами української мови. В переклад вкладав я всю свою душу, знання і давню любов до слов’янських мов, зокрема до словацької мови і культури, з якими практично зв’язаний вже чверть століття».
Ужгородське видавництво «Карпати» у співпраці з кошицьким «Східнословацьким видавництвом» у 1986 році видали «Криваві сонети» у перекладі Дмитра Павличка з передмовою Романа Лубківського «Апофеоз гуманізму, братерства, миру». «Криваві сонети» – гігантська панорама жахіть війни, – пише Р. Лубківський, – де апокаліптичні видіння змінюються картинами в суворо реалістичному плані, медитативні відступи – гостросаркастичними звертаннями до сильних світу, філософські роздуми – мріями про «добу братерства та любові». Це, безперечно, найкращий український переклад «Кривавих сонетів» Павла Орсаґа-Гвєздослава.
У 1997 році в київському видавництві «Основи» вийшла «Антологія словацької поезії ХХ століття». Переклав, передмову і коментар написав Дмитро Павличко. Ця антологія розпочинається саме перекладом «Кривавих сонетів» Павла Орсаґа-Гвєздослава. У своєму коментарі Д. Павличко підкреслює: «Дух владолюбів» – потвора імперського егоїзму знищує людство, – стверджує поет. Він молиться за всіх слов’ян, щоб вони вийшли переможцями з війни, і, звісно, має на увазі насамперед ті народи, які страждали під кормигою австро-угорської та російської імперій».
За популяризацію творів словацької літератури Дмитра Павличка та Романа Лубківською було оцінено словацькою літературною Премією імені Павла Орсаґа-Гвєздослава.
З монографії Юрія Кундрата «Українській художній переклад у Чехословаччині (1945-1980)», яка вийшла у Словацькому педагогічному видавництві, відділі української літератури в Пряшеві у 1983 році, дізнаємось, що українські періодичні видання Словаччини також наближували своїм читачам творчість П. О. Гвєздослава. Правда, інтерес до його творчості не зупинявся і у дальші роки.
Ужгородський літературознавець Тетяна Ліхтей у монографії «Слов’янська планида» (Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2010. – 304 с.), у розділі «Словацькі поети українською: тексти і контексти» приділила увагу і творчості Павла Орсаґа-Гвєздослава. Щодо українських перекладів Гвєздославової спадщини, заявила, що вони давно чекають на окреме книжкове вибране його творчого доробку, але також і на їх дослідження.

м. Пряшів, Словаччина

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!