Три голови російського дракона
У 2014 році сперечався зі знайомим московським програмістом.
- У вас російську мову кривдять!
- Все життя говорю російською, жодного разу не помічав.
- У тебе дітей якою мовою вчать?
- Здебільшого українською.Ось бачиш, їм потім буде важче влаштуватися на роботу!
- Ти UNIX якою мовою вчив?
- Здебільшого англійською.
- З якого часу знання другої мови стало недоліком при прийомі на роботу, а не конкурентною перевагою?
На тому й розійшлися. Він упевнений, що мене та моїх дітей треба захищати від української мови, а я в роздумах, чому саме українська викликає таку реакцію у росіян.
Згідно з довоєнними офлайновими опитуваннями, 92% одеситів знають українську та 99% російську. Якщо взяти навмання двох мешканців міста, то україномовний монолінгв зустрінеться із труднощами у спілкуванні один раз на 8 тисяч, а російськомовний – один раз на 64 тисячі. Не бозна-які цифри, щоб говорити про утиски.
Нацизм
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Відповідь на цей парадокс зустріла зі статті російського президента на кремлін.ру. Він стверджував, що українці з росіянами один народ, лише зіпсований українською мовою, історією та культурою. У цій парадигмі все стає на свої місця – 92% одеситів зіпсовані, і лише 8% расово чисті.
“Порчу” беззмінний російський лідер назвав “нацизмом”, а звільнення від “псування” – “денацифікацією”. За своєю гебешною звичкою звинувачуючи жертву в тому, що планує сам. Нав’язати “зіпсованим” громадянам України одну мову, одну віру, одну історію та одного царя, щоб зробити їх росіянами.
Перша голова дракона – це нацизм у незамутненому вигляді. Коли існує зразкова нація, а відмінність за мовою, релігією, незвичним прізвищем, формою носа або розрізом очей вважається недоліком. Нацисти намагаються асимілювати “зіпсованих”, а за неможливості вигнати або знищити.
Імперіалізм
Все б нічого, якби в Росії був лише нацизм. За кілька поколінь вони знищили б ідентичність малих народів, дали їм російські імена, додали до прізвищ “-ів” і заспокоїлися. Але російський дракон має і другу голову – імперіалізм, який не дає йому обмежитися однією Росією.
Імперці відчувають незадоволення, коли межі їх культурного та політичного контролю не збігаються, або почуття ейфорії, коли вони нарешті збіглися. Бійтеся імперця, який говорить про єдину історію та культуру. Далі він буде вогнем і мечем намагатиметься вас “приєднати”.
Дві голови – нацизм та імперство – витають над світом і шукають, кого б ще “звільнити” та “очистити від скверни”. Клянуться у дружбі, відкривають будинки російської культури, будують російські церкви, щоб потім ударити у спину. Але навіть це можна було б терпіти, якби дракон не мав третьої голови.
Ресентимент
Ресентимент – це третя голова дракона. Коли всі поразки та невдачі пояснюються підступами ворогів. Вороги мріють захопити їхні природні багатства. Вороги хочуть поставити їх на коліна. Навіть власний суверенітет росіяни вважають не здобуттям незалежності СРСР, а результатом змови ворогів.
Теорія “найбільшої геополітичної катастрофи” дозволяє спокійно дивитися на страждання, що “приєднуються”. Вважати це справедливою відповіддю на програш у “Холодній війні”. Тому що ресентимент руйнує норми моралі. “Ми встали з колін та повертаємо своє!”, – Вигукнуть нацистоімперці.
Три голови дракона вже зустрічалися в історії. Коли нація захопилася ресентиментом від поразки у Першій світовій, ідеєю расової чистоти та розширенням життєвого простору. Для відсікання голів знадобилося 50 мільйонів жертв. Тепер нормальна розвинена демократична країна у центрі Європи.