У Я. Чорногуза і каміння вміє говорити, і верби плакати від болю та туги, а зорі квітнути білими кульбабами на небосхилі життя. Єднання природи і людини пульсують в судинах і скронях поета і видають перли, діаманти, самоцвіти, смарагди незрівнянної, божественої краси. Його неонові ріки пливуть в моря і океани мільйонів людських сердець і наповнюють світлом, вірою, надією, любов’ю по вінця! Ярослав Чорногуз — невичерпне джерело української літератури! Автор 6-ти поетичних збірок: “У всесвіті серця” (1995 р.), “Симфонія кохання (вінок сонетів) (2001 р.), “Березнева ностальгія” (2007 р.), “Тиха ніч над хатою моєю” (у співавторстві з батьком – О.Чорногузом) (2008 р.), “Велесів гай” (2013), “Світло кохання”(корона сонетів) (Харків, Майдан) (2017) та 2-х історичних нарисів під однаковою назвою “Кобзарська Січ” (2008 р.) до 90-річчя, до 100-річчя (2018 р.) та до 105-річчя (2023) Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г.Майбороди, де працював артистом. Нещодавно Ярослав завершив другу корону сонетів, ” Танець ендорфінів”(2024). Ніхто у світі не написав дві корони сонетів окрім Я. Чорногуза, автора численних публікацій у пресі, Ччлена Національної спілки кобзарів України, НСПУ, НСЖУ, творчої спілки “Асоціації діячів естрадного мистецтва України”, лауреата фестивалів “Пісенний вернісаж – 2014, 2021”, “Ucrania Fest” (Іспанія, 2021). У 2020 році отримав почесне звання “Заслужений артист естрадного мистецтва України”. Лауреат міжнародної премії і кавалер Всесвітнього Ордена “Культурна дипломатія” (червень 2022). Лауреат премії “За збереження кобзарського мистецтва” імені Миколи Нечипоренка Житомирської обласної державної адміністрації (червень, 2023), лауреат Всеукраїнської літературної премій Михайла Коцюбинського (2021), премії ім. Ярослава Дорошенка, Міжнародної літературо-мистецької премії ім. Григорія Сковороди ( 2023р.), зрілий, цікавий, сильний, багатогранний, самодостатній поет, який нікого не наслідує, хоча Ярослава Чорногуза порівнюють з Д. Павличком, І. Драчем, М. Вінграновським, та його місія на землі бути справжнім воїном світла, поетом кохання, гучною трембітою сьогодення, натхненно творити прекрасну музику і ткати золоті гобелени зі слів та думок, не схиляючи голови ні перед ким, окрім неба і поезії!
Я дуже хвилювалася за свого наставника і найкращого друга — Ярослава Чорногуза. Знала, що презентація тритомника “Вибрані поезії” і пісенна творчість митця викличе неабияке зацікавлення і захоплення у любителів його творчості, але такого тріумфу ніхто не очікував. Кожен виступ викликав шал аплодисментів, бурю позитивних емоцій, залишаючи незабутні враження.
Модератором довгоочікуваної події був прекрасний письменник, поважна, глибока людина, голова НСПУ Михайло Сидоржевський. Він розповів, що знає Ярослава багато років, разом навчалися на одному курсі факультету журналістики в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Ведучий вечора дуже любив і близько знав батька Ярослава — Олега Федоровича Чорногуза, часто був в гостях у творчої родини на дачі в Кончі Озерній. На його думку, Ярослав один із найяскравіших, багатогранних, харизматичних, талановитих однокурсників.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Поети люди парадоксальні, їм узимку хочеться літа, а восени весни, і, звичайно любові в будь-яку пору року.
Тетяна Левицька
Тож до уваги глядачів була представлена прем’єра нової пісні “А кохання цвіте”, муз. Володимира Сірого, аранжування Володимира Гуменчука на сл. Я. Чорногуза. Блискуче виконання винуватця свята, прекрасна задушевна мелодія любові прозвучала в конференц-залі Національної бібліотеки ім. Ярослава Мудрого. Потім на великому екрані з’явилося відео, “Колискова для коханої”, де Ярослав Чорногуз віртуозно супроводжує свій оксамитовий, барвистий спів грою на бандурі. Це — його власний твір — слова, музика, виконання. Даним твором він започаткував в українській естраді і музиці новий жанр — колискова для коханої! Вже є кілька наслідувачів і послідовників.
“Серенада Шуберта” — переклад тексту Людвіга Рельштаба з німецької мови на українську Ярославом Чорногузом, і яскраве класичне виконання — особисто мене віднесло за небокрай блаженства. Класика є класика, вона вміє розчулити, сколихнути уяву і змусити людину плакати від щастя і радощів, болю та смутку.
Секретар НСПУ, близький друг Ярослава — шановний, багатогранний, талановитий поет Микола Гриценко підкреслив, що Я. Чорногуз неординарна особистість і у своїй інтимній ліриці оголює душу і здається, навіть тіло. Відвертий, інколи занадто, але в поезії інакше неможливо, якщо хочеш достукатися до серця читача і бути справжнім, правдивим, сучасним поетом, якого люблять і поважають не лише за майстерність а й за щирість і глибину думки.
Віктор Володимирович Герасимов — голова творчої спілки “Асоціації Діячів естрадного мистецтва України” вніс гумористичну нотку у свій виступ. Він розповів про перше кохання Ярослава в 16 років в Болгарії, де разом відпочивали на морі. Звернув увагу, що у переповненій залі серед присутніх знаходяться багато членів асоціації, заслужені артисти та діячі, яких він радий бачити і вітати. А це: Владлен Ковтун, Світлана Касьяненко, Тетяна Мирошниченко, Алла Васик, Тетяна Левицька та багато інших митців, які прийшли підтримати поета. Ярослав Чорногуз подякував Віктору Володимировичу за те, що той після смерті батька вболіває за нього всім серцем, наставляє, підтримує, як рідного сина.
На вечорі була присутня народна артистка України Людмила Марцевич. Вона прекрасно виконала “Місячну сонату” Бетховена і вальс Шопена “До дієз мінор,” а Ярослав навзаєм продекламував кілька віршів про почуту музику, які були присвячені знаменитій піаністці, що прийшла аби вшанувати грою на роялі улюбленого поета, який найбільш потужний своєю сонетною творчістю і це особливо його вирізняє з-поміж сучасних поетів.
У виконанні Ярослава Чорногуза, він декламував, немов професійний актор-читець, прозвучали: пейзажний сонет “В гущавині гаю”, “Печаль і радість самозабуття” із вінка” Симфонія кохання”, з корони сонетів ” Світло кохання,” магістрал магістралів” Світи мені, любове осяйна”.
Харизматична, заслужена артистка естрадного мистецтва України Алла Васик чуйно проспівала дві пісні, “Прощай, мій чорнобривцю золотий” на слова поетеси Світлани Луцкової, де Ярослав Чорногуз постає, як глибокий, цікавий композитор, і на сл. Олега Чорногуза, “Відлітають хмари в сиву осінь” (музика Віктора Охріменка). Зливу оплесків залишив по собі виступ Алли Васик.
Далі сам Ярослав Чорногуз вшанував пам’ять батьків, проспівавши пісню Володимира Сірого на власні слова “Наснись мені, кохана мамо”. Щем в душі і сльози на очах викликало зворушливе виконання.
Неабияк збентежили глядачів пісні, які здобули Гран-прі на “Пісенному фестивалі вернісажі”. “А любов не минає”, сл. Ярослава Чорногуза, муз Леоніда Нечипорука. (Плідна і творча співдружність поєднувала поета з видатним маестро сьогодення, учасником літературно-пісенного об’єднання ” Світлина” заслуженим артистом України Леонідом Матвійовичем Нечипоруком, який нещодавно відійшов у кращі світи).
Велика творча дружба поєднує Я. Чорногуза і з талановитим музикантом, земляком, вінничанином Володимиром Гуменчуком. Композитор зробив понад 10 фонограм для творів з репертуару Ярослава. А до пісні ” Небеса Кохання”, яку трепетно і натхненно виконав Ярослав, написав неймовірну музику.
Виступ народного артиста України баритонального тенора Леоніда Сандуленка вразив присутніх артистизмом, красою сильного, барвистого голосу. Вигуки “Браво” супроводжували весь його виступ. Виконання пісні на сл. Я. Чорногуза, муз. Володимира Сірого ” Не сумуй кохана”, ” Сину мій сину” на сл. Наталії Коломієць, муз Леоніда Нечипорука, і прекрасна неополітанська пісня збентежили, порадували присутніх.
Ведучий Михайло Сидоржевський перейшов до третього тому поезій Я. Чорногуза, передмову до якого написав поважний член НСПУ, лауреат Шевченківської премії, директор Інституту літератури АН України, академік Микола Жулинський, який у передмові до книги так сказав про творчість митця:
“Його поетичний талант мене вражає. Поезія Ярослава Чорногуза — це своєрідний молитовник сповідника традиційного світобачення і світосприйняття, витоки якого сягають дохристиянських часів, того періоду буття українців — полян, сіверян, деревлян та інших іноплемен, коли вони одухотворяли і обожествляли саму природу:
“О боги! Молю Вас, заклинаю
Без краси гаїв мені не жить!
Ви життя цьому земному раю
Поки світу цього — збережіть!”
Поезія Ярослава Чорногуза чуттєво заторкує пригаслі в наших душах струни, звучання яких слід відродити, інакше буде тривати поступове відмирання чуттєвого переживання природнього спільносвіту.” Як глибоко, багатоглядно сказано про Ярослава Чорногуза!
Оплески заполонили весь зал і після зворушливого, виступу талановитої, чарівної, популярної красуні, яка давно підкорила серця слухачів своїми власними піснями — заслуженої артистки естрадного мистецтва України Тетяни Мирошниченко, що неймовірно виконала два твори на слова Ярослава Чорногуза: “Вересневе літо”, та створила прем’єру нового романсу “Крилами натхнення” на рівні найкращих відомих творів цього жанру. «Браво, Тетяно!» — злива оплесків і блаженство в душі.
І дійсно Ярослав Чорногуз підніс усіх гостей свого вечора до небес на крилах любові, натхнення, добра, та потім опустив на грішну і святу землю, зранену війною, прочитавши проникливу, грандіозну, вражаючу міні-поему ” Ліки від війни.” На відео мигтіли кадри розбитого вщент Маріуполя, Харкова, Бучі, Ірпеня, українських міст і сіл, зруйнованих окупантами, які прийшли на нашу землю, щоб поставити вільнолюбний український народ на коліна. Біль і сльози його відбилися в очах і серцях людей. І як грім серед ясного неба фінальною фразою прозвучало:” Від війни інших ліків не знаю, лиш любов, лиш любов, лиш любов!». В цю мить ми усі гостро відчули, як нам потрібно бути разом, і триматися одне за одного, мов за соломинку, щоб вистояти і перемогти ворога! Такі поети і митці, як Ярослав Чорногуз, наближають своєю творчістю Перемогу, бо мистецтво теж потужна зброя в руках митця!
І на завершення прозвучав ” Марш морської піхоти”, який Ярослав присвятив ЗСУ і своїй доньці Ярині Чорногуз, теж письменниці, лауреату премії ім. Тараса Шевченка, яка три з половиною роки воювала пліч-о-пліч з побратимами морськими піхотинцями, захищаючи кожен клаптик рідної землі на Донбасі.
Ярославу є чим пишатися, а я пишалася ним, дякувала вчителю і говорила зі сцени, що такі геніальні поети, як Я. Чорногуз тримають, мов атланти, наш світ і українське небо на своїх дужих плечах!
Тетяна ЛЕВИЦЬКА